Яким є біблійне розуміння Божого гніву?



Запитання: Яким є біблійне розуміння Божого гніву?

Відповідь:
Слово «гнів» визначається як «емоційна реакція на сприйняте зло та несправедливість» і часто замінюється такими синонімами як «лють», «обурення», «досада» або «роздратування». І люди, і Бог виявляють гнів. Але між гнівом Божим і гнівом людським існує величезна різниця. Гнів Божий є святий і завжди виправданий, а людський гнів ніколи не буває святим і рідко – виправданим.

У Старому Завіті гнів Божий є Його відповіддю на людський гріх і непослух. Найчастіше приводом для божественного гніву було ідолопоклонство. Псалом 77:56-66 описує ідолопоклонство Ізраїля. Гнів Божий послідовно спрямований на тих, хто не виконує Його волю (Повторення Закону 1:26-46; Ісуса Навина 7:1; Псалом 2:1-6). Старозавітні пророки часто писали про прийдешній день, «день гніву» (Софонії 1:14-15). Гнів Божий через гріх та непослух є цілком виправданий, тому що згідно з Його планом, людство має бути святим і досконалим, як Він Сам. Бог відкрив нам спосіб для отримання Його благовоління – покаяння, яке відвертає Його гнів від грішника. Відкидати цей ідеальний план – означає відмовлятися від Божої любові, благодаті й милості та зазнати Його праведного гніву.

У Новому Завіті вчення Ісуса підтримує ідею про Бога, як про Бога гніву, що засуджує гріх. У притчі про багатого й Лазаря йдеться про суд Божий і серйозні наслідки для нерозкаяних грішників (Луки 16:19-31). Ісус говорить в Євангелії від Івана 3:36 (тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства): «Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому». Той, хто вірить у Сина, не страждатиме від гніву Божого за свої гріхи, бо Син прийняв на Себе цей гнів, померши за нас на хресті (Римлянам 5:6-11). Хто ж не вірить у Сина, не визнає Його Спасителем, буде засуджений у день гніву (Римлянам 2:5-6).

І навпаки, щодо людського гніву нас застерігають послання Римлянам 12:19, Ефесянам 4:26 і Колосянам 3:8-10. Лише Бог може помститися, бо Його помста досконала та свята, в той час, як гнів людини є гріховним і відкриває шлях для демонічному впливу. Для християнина гнів і лють несумісні з його новою природою, яка є природою Самого Христа (2 Коринтянам 5:17). Щоб звільнитися від влади гніву, віруючий потребує Святого Духа, Який може освятити й очистити його серце. У посланні до Римлян ідеться про перемогу над гріхом в житті тих, хто ходить за Духом (Римлянам 8:5-8). У Филип’янам 4:4-7 нам сказано, що в розумі, контрольованому Духом, перебуває мир.

Гнів Божий жахає. Лише ті, хто був омитий кров’ю Христа, пролитою за нас на хресті, можуть бути впевненими, що Божий гнів ніколи не торкнеться їх. «Тим більше тепер, оправдані Його кров’ю, ми завдяки Йому спасемося від гніву» (Римлянам 5:9).


Повернутися на стартову українську сторінку

Яким є біблійне розуміння Божого гніву?