Кому ми маємо молитися: Отцю, Сину чи Святому Духу?



Запитання: Кому ми маємо молитися: Отцю, Сину чи Святому Духу?

Відповідь:
Усі молитви мають бути звернені до нашого триєдиного Бога – Отця, Сина та Святого Духа. Біблія навчає, що ми можемо молитися до однієї або до всіх трьох Божественних Осіб, оскільки вони є єдиним цілим. Отцю ми молимося разом із псалмоспівцем: «Прислухайся до голосу мого благання, мій Царю і мій Боже, бо я, Господи, буду молитися до Тебе» (Псалом 5:3, тут і далі сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). До Господа Ісуса ми молимося, як і до Отця, тому що Вони рівні. Молитва до одного із Трійці є молитвою до всіх. Стефан, терплячи муки, молився: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» (Дії 7:59). Нам також слід молитися в ім’я Христа. Павло вказував віруючим з Ефеса дякувати «завжди і за все Богові й Отцеві в Ім’я Господа нашого Ісуса Христа» (Ефесянам 5:20). Ісус переконував Своїх учнів – про що б вони не просили в Його ім’я, тобто, згідно з Його волею, воно буде дароване їм (Івана 15:16; 16:23). Так само нам сказано молитися Святому Духові та в Його силі. Дух допомагає нам молитися, навіть коли ми не знаємо, як або про що просити (Римлянам 8:26; Юди 1:20). Можливо, найкраще роль Трійці є зрозумілою в молитві, коли ми молимося Отцю, через (або в ім’я) Сина, за допомогою сили Святого Духа. Всі три Божественні Особи є активними учасниками молитви віруючого.

Не менш важливим є те, кому нам не слід молитися. Деякі нехристиянські релігії закликають своїх послідовників молитися пантеону богів, мертвим родичам, святим і духам. Католиків навчають молитися до Марії та численних святих. Такі молитви не відповідають Біблії та, насправді, ображають нашого Небесного Отця. Аби зрозуміти, чому, нам слід розглянути природу молитви. Молитва складається із кількох елементів, і якщо ми розглянемо лише два з них – хвалу та подяку, то зможемо побачити, що молитва, по суті, є поклонінням. Коли ми хвалимо Бога, ми поклоняємось Йому за Його вчинки в нашому житті. Коли ми підносимо молитви подяки, то поклоняємось Його доброті, милості й любові до нас. Поклоніння несе славу Богові – єдиному, хто заслуговує цього. Молитва до когось іншого, крім Бога, означає, що Він розділяє Свою славу з тим, до кого ми молимося. Насправді, молитися комусь або чомусь іншому окрім Бога є ідолопоклонством. «Я – Господь Бог, це Моє Ім’я. Іншому не дам Своєї слави, ні Своєї милості різьбленим божкам» (Ісаї 42:8).

Інші елементи молитви, а саме покаяння, сповідання та прохання, також є формами поклоніння. Ми каємося, знаючи, що Бог пробачає та любить, що Він дав нам прощення через жертву Його Сина на хресті. Ми сповідуємо свої гріхи, оскільки знаємо, що «Він, вірний і праведний, щоби простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Івана 1:9), та поклоняємося Йому за це. Ми приходимо до Нього з нашими проханнями та переживаннями, тому що знаємо, що Він любить і чує нас, і ми поклоняємося Йому за Його милість та доброту в бажанні чути й відповідати нам. Розглядаючи це все, легко побачити, що молитва комусь іншому, крім нашого Триєдиного Бога, неприйнятна, оскільки вона є формою поклоніння, а поклоніння належить Богові, і лише Йому одному. Кому ми повинні молитися? Богу. Молитися Богові та лише Йому значно важливіше за те, до Кого з Трійці ми звертаємо свої молитви.


Повернутися на стартову українську сторінку

Кому ми маємо молитися: Отцю, Сину чи Святому Духу?