Що таке відступництво і як ми можемо його розпізнати?



Запитання: Що таке відступництво і як ми можемо його розпізнати?

Відповідь:
Термін «відступництво» походить від грецького слова «apostasia», що означає «непокора встановленій системі або органам влади; повстання; відмова чи відступлення від віри». У першому столітті таким терміном позначався політичний бунт або перехід на бік противника. Як і в ті часи, відступництво загрожує Тілу Христовому й сьогодні.

Біблія застерігає про таких людей, як Арій (250-336 рр. н.е.), що був християнським священиком в єгипетській Александрії на початку четвертого століття і здобув освіту в Антіохії. У 318 р. Арій звинуватив єпископа Олександра Александрійського у підтримці савеліанства – лжевчення, згідно з яким Отець, Син і Святий Дух є лише подобами Бога, набутими Ним у різні часи. Арій рішуче відстоював єдність Бога, проте зайшов занадто далеко у своєму вченні про Його природу. Арій відкинув доктрину про Трійцю та розробив вчення, яке, при поверховому розгляді, проповідувало про несуттєві відмінності між Отцем і Сином.

Арій стверджував, що Ісус був не «homoousios» (такої ж природи), як Отець, а «homoiousios» (мав схожу природу). Лише одна грецька буква – «йота» (i) – розділяє ці два поняття. Арій описав свою позицію в такий спосіб: «Отець існував раніше Сина. Був час, коли Син не існував. Виходить, що Син був створений Отцем. Тому, хоча Син був найвеличнішим з усіх творінь, Він не володів Божественною природою».

Арій був надзвичайно розумним і робив усе, щоб привернути людей на свій бік. Він зайшов настільки далеко, що почав складати пісеньки, що пропагували його вчення, якому він намагався навчити всіх, хто був готовий слухати. Його привабливий характер, поважне становище проповідника і те, що він вів скромне життя, – усе це також сприяло поширенню його вчення.

Щодо відступництва – вкрай важливо, щоб усі християни розуміли дві важливі речі: 1) як розпізнати відступництво й відступників-учителів і (2) чому вчення відступників є настільки згубним.

Види відступництва
Для ретельного виявлення та боротьби з відступництвом важливо, щоб християни розуміли різні його види й риси, що характеризують його доктрини та вчителів. Стосовно видів відступництва, існують два основні типи: 1) віддалення від ключових і правдивих доктрин Біблії в бік єретичних вчень, які називаються «реальними» християнськими доктринами, і 2) цілковита відмова від християнської віри, що веде до повного відкинення Христа.

Арій представляє перший вид «відступництва» – заперечення головних християнських істин (божественність Христа), що є першим кроком на шляху до цілковитого відходу від віри – другого виду відступництва. Важливо розуміти, що другий вид майже завжди починається з першого. Єретичні переконання стають єретичним вченням, яке поширюється і розростається, поки не забруднить усі аспекти віри людини, а потім призводить до реалізації кінцевої мети сатани, що полягає в цілковитому відкиненні християнства.

Недавнім прикладом такого процесу є дослідження, проведене 2010 року відомими атеїстами Денієлом Денетом і Ліндою Ласколою під назвою «Невіруючі проповідники». Праця Денета й Ласколи описує п’ять різних проповідників, які прийняли єретичні вчення про християнство і згодом повністю відійшли від віри та стали або пантеїстами, або ж прихованими атеїстами. Одним із найтривожніших фактів, зазначених у дослідженні, є те, що ці проповідники зберегли своє становище керівників християнських церков, а їхні прихожани навіть не здогадувалися про справжній духовний стан своїх пастирів.

Про небезпеку відступництва попереджає послання Юди, що є посібником для розуміння характеристик відступників, подібних до описаних у дослідженні Денета й Ласколи. Слова Юди настільки ж актуальні для нас сьогодні, як і в першому сторіччі, тому важливо уважно прочитати й зрозуміти їх.

Характеристики відступництва й відступників
Юда був зведеним братом Ісуса й одним із керівників ранньої церкви. У своєму новозавітному листі він пояснює, як розпізнати відступництво, та настійно закликає церкву Христову боротися за віру (в. 3). Грецьке слово, перекладене як «боротись», є складним дієсловом, від якого походить інше слово – «агонізувати». Воно має невизначену форму теперішнього часу і це означає, що боротьба буде безперервною. Інакше кажучи, Юда говорить нам, що боротьба проти лжевчень триватиме постійно й християни мають ставитися до неї дуже серйозно і що вони відчуватимуть «агонію» в цій битві. Крім того, Юда дає зрозуміти, що кожний християнин покликаний брати участь у цій боротьбі, а не лише церковні лідери, тому дуже важливо, щоб усі віруючі вдосконалювали своє вміння розрізняти істину від неправди і могли розпізнавати й запобігати відступництву в своєму середовищі.

Закликавши своїх читачів боротися за віру, Юда потім розкриває причину: «Бо крадькома повходили деякі люди, на цей осуд віддавна призначені, безбожні, що благодать нашого Бога обертають у розпусту, і відкидаються [або «відрікаються»] єдиного Владики і Господа нашого – Ісуса Христа» (в. 4). У цьому одному вірші Юда викладає три характерні особливості, притаманні відступництву та відступникам-учителям.

По-перше, Юда говорить, що відступництво може бути витонченим. Він використовує слово «крадькома» (якого не має в жодній іншій книзі Біблії), щоб описати, як відступники входять до церкви. У небіблійній грецькій мові цей термін застосовується для опису хитрості адвоката, який за допомогою розумної аргументації проникає в уми судових чиновників і перекручує їхнє мислення. Слово буквально означає «покрадьки обійти; непомітно прокрастися». Інакше кажучи, Юда говорить, що на початку відступництво рідко проявляється у помітній формі. У цьому воно дуже подібне до проповідей Арія, в яких тільки одна буква відділяла його вчення від істини.

Описуючи цей аспект відступництва та його головну небезпеку, А. В. Тозер писав: «Неправда настільки майстерно імітує правду, що їх обох постійно плутають. У наші дні слід пильно придивлятися, щоб дізнатися, хто з братів є Каїн, а хто – Авель». Апостол Павло також говорить про зовнішню привабливість відступників та їхнього вчення, кажучи: «Такі-бо фальшиві апостоли, лукаві робітники, що підроблюються на Христових апостолів. І не дивно, бо сам сатана прикидається анголом світла!» (2 Коринтянам 11:13-14). Іншими словами, не варто сподіватися, що відступники погано поводитимуться на людях чи будуть драматично виголошувати слова єресі, починаючи своє вчення. Замість того, щоб заперечувати істину відразу, вони будуть її спотворювати у відповідності до власних переконань. Але, як зазначив пастор Р. С. Ленскі, – «у спотворенні істини містяться найгірші форми пороку».

По-друге, Юда називає відступників «безбожними» та тими, які використовують Божу благодать як дозвіл на скоєння неправедних учинків. Починаючи з «безбожників», він викладає вісімнадцять особливостей відступників, щоб читачі змогли з легкістю їх виявити. Юда говорить, що вони безчесні (в. 4); морально розбещені (в. 4); відрікаються від Христа (в. 4); опоганюють свої тіла (в. 8); бунтівні (в. 8); зневажають ангелів (в. 8); не знають Бога (в. 10); проголошують неправдиві видіння (в. 8); самі себе псують (в. 10); буркотуни (в. 16); шукають власного зиску (в. 16); потурають своїм пожадливостям (в. 16); вихваляються й лестять іншим (в. 16); глузують над Богом (в. 18); є причиною розколів (в. 19); керуються природними інстинктами (в. 19); і, нарешті (що не дивно), позбавлені Духа (в. 19).

По-третє, Юда стверджує, що відступники відрікаються «єдиного Владики і Господа нашого – Ісуса Христа». Як вони це роблять? Павло сказав у своєму посланні Титу: «Для чистих – усе чисте, а для нечистих і невірних ніщо не є чистим, оскільки в них нечистий і розум, і сумління. Вони стверджують, що знають Бога, та вчинками відрікаються, будучи мерзенними й непокірними, нездатними до жодного доброго діла» (1:15-16; Четвертий переклад Українського Біблійного Товариства). Відступники виявляють свою справжню сутність неправедним поводженням. На відміну від відступника, істинно віруючий відмовився від гріха і прагне праведності у Христі. Разом із Павлом справжні віруючі звертаються з питанням до відступників, які заохочують аморальну поведінку: «Що ж скажемо? Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась? Зовсім ні! Ми, що вмерли для гріха, як ще будемо жити в нім?» (Римлянам 6:1-2).

Але й саме лжевчення відступників демонструє їхню справжню сутність. Як сказав Петро: «А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль» (2 Петра 2:1). У той же час, рисою істинно віруючих є те, що вони прийшли з духовної темряви до світла (Ефесянам 5:8), і тому не заперечуватимуть головних істин Святого Письма, як Арій – божественність Ісуса.

Зрештою, відступника можна виявити за тим, що він з часом відмовляється й відвертається від істин Божого Слова та Його праведності. Апостол Іван позначив фальшивих віруючих наступним чином: «Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залишилися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші» (1 Івана 2:19).

Ідеї мають наслідки
Про те, що Бог ставиться до відступництва й лжевчення надзвичайно серйозно, свідчить той факт, що в кожній книзі Нового Завіту, за винятком Послання до Филимона, містяться застереження щодо нього. Чому так? Просто тому, що ідеї ведуть до наслідків. Правильне мислення виробляє плоди добра, тоді як неправильне, разом із результатами супроводжуючих його дій, призводить до покарання. Наприклад, камбоджійські поля смерті в 1970-х роках були плодом нігілістичного світогляду Жана-Поля Сартра та його вчень. Лідер червоних кхмерів Пол Пот застосував філософію Сартра в простий і страхітливий спосіб, що виражалося наступними словами: «Залишити вас – немає жодної користі. Знищити вас – невелика втрата».

Слід пам’ятати, що сатана не прийшов до першої пари людей у раю з якоюсь надприродною зброєю, – він прийшов до них з ідеєю. І ця ідея привела їх і все людство до покарання, єдиним спасінням від якого стала жертовна смерть Божого Сина.

Найбільша трагедія полягає в тому, що – свідомо чи несвідомо – відступник-учитель прирікає своїх послідовників, які нічого не підозрюють. Один із найбільш страхітливих віршів в усій Біблії походить з уст Ісуса. Звертаючись до Своїх учнів щодо релігійних лідерів того часу, Він каже: «Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, – обоє до ями впадуть» (Матвія 15:14). Цей вірш викликає занепокоєння, тому що Ісус стверджує, що не лише фальшиві наставники йдуть на погибель, але й їхні учні, які слідують за ними. Християнський філософ Серен К’єркегор сказав наступне: «Ще не було такого, щоб, збившись зі шляху, безумець упав у прірву сам. За ним завжди впадуть декілька інших».

Підсумок
Нікейський собор був скликаний у 325 р. насамперед з метою розгляду та прийняття рішення щодо Арія та його вчення. Результатом цього собору стало відлучення Арія від церкви і проголошення Нікейського символу віри, який підтверджує божественність Христа: «Вірую в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, народженого від Отця перед усіма віками, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, народженого, не створеного, єдиносущного з Отцем…».

І хоча Арій помер багато віків тому, його духовні спадкоємці перебувають серед нас і зараз – це такі культи, як Свідки Ієгови та інші, що відкидають Христа і Його істинну божественну сутність. На жаль, поки Христос не повернеться й останнього духовного ворога не буде знищено, подібний до них «кукіль» існуватиме поміж «пшениці» (Матвія 13:24-30). Насправді, у Святому Письмі сказано, що відступництво лише посилюватиметься перед поверненням Христа. «І багато хто в той час [в останні дні] спокусяться [у деяких перекладах – «відмовляться від віри»], і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти» (Матвія 24:10). Павло повторює ці Ісусові слова у своїх натхненних працях. Апостол казав солунянам, що другому приходу Христа передуватиме сильне відступництво (2 Солунянам 2:3) і що для останнього часу будуть характерні скорбота та велика кількість релігійних шарлатанів: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи. Будуть-бо люди тоді … [мати] вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (2 Тимофію 3:1-2, 5).

Зараз, як ніколи, вкрай важливо, щоб кожен віруючий молився про проникливість, боровся з відступництвом і за віру, яка одного разу й назавжди була передана святим.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке відступництво і як ми можемо його розпізнати?