Що Біблія говорить щодо дотримання обітниць?



Запитання: Що Біблія говорить щодо дотримання обітниць?

Відповідь:
У Біблії міститься близько 30 згадок про обітниці; більшість із них ми знаходимо у Старому Завіті. У книгах Левит і Числа є кілька згадок про обітниці щодо приношень та жертв. Наслідки для ізраїльтян, які давали обітниці та не виконували їх, були жахливими, особливо якщо вони стосувалися Бога.

Історія Їфтаха ілюструє безглуздя людей, що дають обітниці, не розуміючи наслідків. Перед тим, як повести ізраїльтян у бій проти амонітян, Їфтах, описаний як могутня й мужня людина, необачно заприсягнувся – якщо він повернеться додому з перемогою, то віддасть Богові будь-кого, хто першим вийде йому назустріч. Коли Господь подарував йому перемогу, першою назустріч вийшла його власна донька. Їфтах пам'ятав про свою обітницю і віддав її Богові (Суддів 11:29-40). Питання, чи слід було Їфтахові виконувати свою обітницю, чи ні, є темою для окремої статті. Зараз же мова йде про безрозсудство необачних обітниць.

Можливо, саме тому Ісус дав нову заповідь щодо обітниць. «Ще ви чули, що було стародавнім наказане: "Не клянись неправдиво", але "виконуй клятви свої перед Господом". А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий; ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою своєю, – бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною. Ваше ж слово хай буде: "так-так", "ні-ні". А що більше над це, то те від лукавого» (Матвія 5:33-37).

Принцип для християн тут очевидний: не кляніться ні перед Господом, ні одне перед одним. По-перше, ми не можемо знати напевно, чи зможемо виконати свою клятву. Той факт, що ми схильні до помилок у міркуваннях (а це є складовою нашої гріховної природи), означає, що ми можемо давати обітниці через нерозважливість або незрілість. Крім того, ми не знаємо, що принесе майбутнє – це знає лише Бог. Ми не відаємо, «що трапиться взавтра» (Якова 4:14), тому клястися, що ми зробимо чи не зробимо, – нерозумно. Тільки Господь контролює все – не ми, і «тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Римлянам 8:28). Знаючи це, ми усвідомлюємо, що немає необхідності в обітницях і що це насправді вказує на відсутність довіри до Нього. Зрештою, Сам Ісус каже, що нашого слова достатньо, без обітниць або клятв. Коли ми говоримо «так» або «ні», нам слід мати на увазі саме це. Підкріплення своїх слів клятвами відкриває нас для впливу сатани, який бажає заманити нас у пастку та скомпрометувати наше християнське свідчення.

Якщо ми дамо необачну обітницю та усвідомимо, що не можемо або не повинні її виконувати, то нам слід визнати це перед Богом, пам'ятаючи, що «Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Івана 1:9). Порушення обітниці, хоч і є серйозною провиною, заслуговує на прощення, якщо ми щиро покаємось перед Господом. Він не каратиме нас за порушення клятви, виголошеної необачно, але очікує, що ми коритимемось Христові та утримаємося від цього в майбутньому.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Що Біблія говорить щодо дотримання обітниць?