Як християнинові слід реагувати на молитву без відповіді?



Запитання: Як християнинові слід реагувати на молитву без відповіді?

Відповідь:
Скільки християн молилося про щось, щоб лише побачити, що їхні молитви залишаються без відповіді?! Скільки молилось і, можливо, «здалося», або опустивши руки через слабку віру, або ж дійшовши висновку, що на те, про що вони молилися, не було Божої волі? Проте наша реакція на молитву без відповіді впливає не лише на нас самих, але також може бути корисною або шкідливою для людей навколо. Коли ми молимося, то беремо участь у найдорогоціннішому акті спілкування з Тим, Кому ми підзвітні в усіх наших справах. Ми були викуплені за справді високу ціну – кров Господа нашого Ісуса Христа, і, відтак, належимо Богові.

Привілей молитви був дарований нам Господом, і він настільки ж належить нам зараз, як і тоді, коли був даний Ізраїлю (Повторення Закону 4:7). Проте коли ми молимось або звертаємося до Небесного Отця, буває так, що Він, як нам здається, не відповідає. Цьому може бути безліч причин, і Святе Письмо повідомляє, як наші молитви розглядаються Тим, Хто є найбільш лагідним і люблячим, Хто Сам вітає наше спілкування з Богом Отцем, будучи нашим заступником (Євреям 4:15).

Головною причиною, через яку молитва залишається без відповіді, є гріх. Бог не може бути осміяним або обдуреним, і Він, перебуваючи на небесах, добре знає нас, знає кожну нашу думку (Псалом 138:1-4). Якщо ми не ходимо Його дорогами або тримаємо у своїх серцях ворожість до свого брата чи просимо про щось із неправильною мотивацією (наприклад, з егоїстичних міркувань), то можемо не розраховувати на те, що Бог відповість на наші молитви, тому що Він нас не чує (2 Хронік 7:14; Повторення Закону 28:23; Псалом 65:18; Якова 4:3). Гріх є перешкодою для всіх потенційних благословень, які ми можемо отримати з нескінченного «джерела» Божої милості! Насправді, бувають випадки, коли наші молитви є недостойними в Господніх очах, насамперед через те, що ми не належимо Йому, або ж через нашу невіру (Приповісті 15:8) чи лицемірство (Марка 12:40).

Інша причина, чому молитва, як нам здається, залишається без відповіді, полягає в тому, що Господь зрощує нашу віру до більшої довіри до Нього, яка має привести нас до глибшого почуття подяки, любові й покори. Це приносить нам духовну користь, бо Він благодать дає смиренним (Якова 4:6; Приповісті 3:34). Згадайте бідну хананеянку, що наполегливо благала Господа про милість, коли Він відвідував землі тирські та сидонські (Матвія 15:21-28). На неї навряд чи звернув би увагу якийсь єврейський рабин. Вона не була єврейкою та була жінкою – ось дві причини, чому євреї ігнорували її. Господь, як здавалося, також не відповідав на її благання, але Він усе знав про її ситуацію. Він, можливо, не відразу відповів їй, але зрештою вислухав і задовольнив її прохання.

Нам часто може здаватися, що Бог мовчить, але Він ніколи не відсилає нас назад із порожніми руками. Навіть якщо молитва не отримала відповіді, ми маємо покладатися на Нього і на те, що Він чинить згідно зі Своїм досконалим планом. Уже сам процес молитви є благословенням для нас і наша віра підштовхує нас до більшої ревності в ній. Саме віра догоджає Богові (Євреям 11:6). Якщо ж нашому молитовному життю бракує ревності, хіба це не відбивається на його стані? Бог чує наші благання про милість, але Його мовчання розпалює завзяття в наших молитвах. Давайте прагнути того, що угодно Богові, та ходити Його дорогами, а не нашими. Якщо ми будемо постійно молитися, то житимемо згідно з волею Господньою, а це ніколи не може бути неправильним (1 Солунянам 5:17-18).


Повернутися на стартову українську сторінку

Як християнинові слід реагувати на молитву без відповіді?