Запитання
Яке значення має славний в'їзд Господній?
Відповідь
Славний в'їзд Господній – це вхід Ісуса до Єрусалиму під час того, що ми зараз відзначаємо як Вербну або Пальмову неділю, – в неділю перед розп'яттям (Івана 12:1, 12). Історія тріумфального входу в Єрусалим – це один із небагатьох випадків у житті Христа, який згадується в усіх чотирьох Євангеліях (Матвія 21:1-17; Марка 11:1-11; Луки 19:29-40; Івана 12:12-19). Якщо зібрати воєдино всі чотири оповіді, то стає зрозуміло, що в'їзд Господній був визначною подією не лише для сучасників Ісуса, а й для християн і всієї історії християнства та людства в цілому. Ми відзначаємо Вербну неділю, згадуючи цю важливу подію.
Того дня Христос в'їхав до Єрусалиму на позиченому осляті, на якому ніхто раніше не їздив. Учні розстелили свої накидки на тварину, щоб Ісус міг сісти, і численний натовп вийшов, аби привітати Його, кладучи на Його шляху свій одяг і пальмові гілки. Люди прославляли Його, вигукуючи: «Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!» (Марка 11:9), коли Він прямував до храму, щоб навчати та зцілювати людей, а також вигнати торговців з міняйлами, які перетворили дім Його Отця на «печеру розбійників!» (Марка 11:17).
Мета в'їзду Ісуса до Єрусалиму полягала в тому, аби публічно проголосити Його як Месію та Царя Ізраїлю для виконання старозавітних пророцтв. Матвій каже, що Цар, Який їхав на молодому віслюку, був точним виконанням пророцтва в Захарії 9:9: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці». Ісус в'їхав до Своєї столиці як непереможний цар, і народ вітав Його як такого в дусі тодішніх традицій. Вулиці Єрусалиму, царського міста, були відкриті перед Ним і, як цар, Він увійшов до Свого палацу – не до тимчасового, а духовного – до храму, бо Його царство є духовним. Він приймав поклоніння та хвалу людей, тому що лише Він заслуговував на це. Христос більше не вказував Своїм учням мовчати (Матвія 12:16; 16:20), але вигукувати Йому хвалу та відкрито поклонятися. Розстеляння одягу було виявом поваги до царської влади (див. 2 Царів 9:13). Ісус відкрито оголосив людям, що Він – їхній Цар і Месія, на Якого вони чекали.
На жаль, люди прославляли Христа не тому, що визнали Його своїм Спасителем від гріха. Вони вітали Його через своє бажання отримати месію-визволителя, який очолив би їх у повстанні проти Риму. Багато людей, які не вірили в Ісуса як Спасителя, сподівалися, що, можливо, Він стане їхнім великим політичним визволителем. Саме вони вітали Його як царя, називаючи Сином Давида, що йде в Господнє ім'я. Проте коли їхні очікування не справдилися, коли Він відмовився очолити повстання проти римських окупантів, натовп швидко обернувся проти Нього. Всього за декілька днів їхні «осанни» перетворилися на крики: «Розіпни, розіпни Його!» (Луки 23:20-21). Ті, хто вітав Христа як героя, незабаром відкинули та залишили Його.
Історія славного в'їзду Господнього складається з контрастів, і в цих контрастах міститься урок для віруючих. Це історія царя, що приїхав як покірний слуга на віслюку, а не на коні, і не в пишних шатах, а в бідній та скромній одежі. Ісус Христос перемагає не силою як земні царі, а любов'ю, благодаттю, милосердям і власною жертвою за Свій народ. Його царство – не царство армій і величі, а покори та служіння. Він захоплює не народи, а серця й розуми. Його послання – це мир із Богом, а не земний мир. Якщо Ісус «тріумфально ввійшов» до наших сердець, то Він панує там у мирі та любові. Як Його послідовники ми виявляємо ті ж почуття, і світ бачить, що істинний Цар із тріумфом перебуває й панує у нас.
English
Яке значення має славний в'їзд Господній?
