Що таке текстуальна критика?


Запитання: Що таке текстуальна критика?

Відповідь:
Виражаючись просто, текстуальна критика – це метод, який використовується для визначення того, що написано в оригінальних рукописах Біблії, які були загублені або приховані. У нас є десятки тисяч копій оригінальних манускриптів, датованих I-XV ст. н.е. (щодо Нового Завіту), і від IV ст. до н.е. по XV ст. н.е. (щодо Старого Завіту). У цих рукописах є багато незначних і декілька суттєвих відмінностей. Текстуальна критика займається вивченням цих рукописів, намагаючись визначити, що насправді було написано в оригінальному тексті.

Існують три основні методи текстуальної критики. Перший – «Textus Receptus». Це – рукопис Біблії, укладений у 1500-х рр. Еразмом Ротердамським. Він використав обмежену кількість матеріалів, до яких у нього був доступ, і скомпілював їх у те, що згодом отримало назву «Textus Receptus».

Другий метод відомий як «текст більшості». У ньому використовуються всі рукописи, доступні в наш час, порівнюються відмінності та вибираються найімовірніші правильні варіанти на підставі того, який варіант зустрічається найчастіше. Наприклад, якщо у 748 рукописах написано «він сказав», а в 1429 рукописах – «вони сказали», то в тексті більшості стоятиме «вони сказали» як найімовірніший оригінальний варіант. Перекладів Біблії, що базуються на тексті більшості, досить мало.

Третій метод відомий як критичний або еклектичний метод. Він передбачає розгляд зовнішніх і внутрішніх доказів для визначення найімовірнішого вихідного тексту. Щодо зовнішніх доказів ставляться наступні питання: У скількох рукописах зустрічається певний варіант? Яка дата написання цих рукописів? В яких регіонах були знайдені ці рукописи? Щодо внутрішніх доказів висуваються такі запитання: Що могло стати причиною розбіжностей у текстах? Який варіант може пояснити походження інших варіантів?

Який метод найточніший? Саме тут починається дискусія. Коли хтось уперше чує про всі ці методи, то зазвичай спочатку обирає текст більшості як найкращий із них. Але надзвичайно важливо враховувати регіональні особливості. У перші декілька віків існування церкви переважна більшість християн говорила й писала грецькою мовою. Від IV століття найпоширенішою мовою, особливо у церкві, стає латина. Починаючи з латинської Вульгати, Новий Завіт стали копіювати саме цією мовою, а не грецькою.

Однак у східному християнському світі грецька залишалася домінуючою церковною мовою понад 1000 років. Унаслідок цього переважна більшість доступних грецьких документів походить саме зі східного/візантійського регіону. Ці візантійські рукописи дуже схожі між собою. Очевидно, всі вони походять від кількох грецьких манускриптів. Візантійські рукописи мають численні відмінності від рукописів, знайдених у західних і центральних церковних регіонах. Інакше кажучи, якщо ми почали з трьох манускриптів, і один з них був скопійований 100 разів, другий – 200 разів, а третій – 5000 разів, то яка група буде обрана за правилом більшості? Звичайно, третя. Проте вона не буде ближчою до оригінального тексту, ніж перша чи друга групи. У ній просто більше копій. Критичний/еклектичний метод текстуальної критики надає рівне значення рукописам із різних регіонів, незважаючи на те, що рукописів зі сходу набагато більше.

Як критичний/еклектичний метод діє на практиці? Якщо ми порівняємо Івана 5:1-9 у різних перекладах, то помітимо, що 4-й вірш відсутній у текстах, заснованих на критичному методі. У «Textus Receptus» в Івана 5:4 говориться: «Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу». Чому цей вірш відсутній у перекладах Біблії, що використовували критичний метод? Міркування згідно з еклектичним методом наступні: 1) тексту Івана 5:4 немає в більшості найдавніших рукописів; 2) він є в усіх візантійських рукописах, але рідко – у більшості несхідних манускриптів; 3) більш імовірно, що переписувач додав би пояснення, ніж усунув його. Текст в Івана 5:4 пояснює, чому хвора людина бажала потрапити до купальні. Навіщо переписувачу забирати цей вірш? У цьому немає змісту. Зміст же має додавання того, чому скалічена людина хотіла потрапити до купальні. Внаслідок таких міркувань критичний/еклектичний текст не містить Івана 5:4.

Незалежно від того, який метод текстуальної критики ми вважаємо вірним, дане питання слід обмірковувати з благодаттю, повагою та добротою. Ми можемо дискутувати щодо різних методів, але не маємо критикувати мотиви та характер тих, із ким ми не погоджуємось у цьому питанні. Всі ми маємо спільну мету – визначити найімовірніші оригінальні біблійні формулювання. Різні люди просто використовують різні способи для досягнення цієї мети.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке текстуальна критика?