Запитання
Де та як встановлювати межу між тим, щоб допомагати комусь і дозволяти себе використовувати?
Відповідь
В Євангелії від Луки 6:30, 35-36 сказано: «І кожному, хто в тебе просить – подай, а від того, хто твоє забирає, – назад не жадай ... Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, – і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, – добрий-бо Він до невдячних і злих! Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!». Ці та багато інших віршів з Біблії навчають нас, що християнам слід бути люблячими, милосердними й самовідданими. Коли ми бачимо потреби людей навколо нас, наші серця мають сповнюватися співчуттям, як і наш Небесний Отець виявляє співчуття до всіх людей. «Господь добрий до всіх, а Його милосердя – на всі Його творива!» (Псалом 144:9).
Це правильно – мати серце, сповнене бажання допомагати іншим; Богові приємно бачити цю чудову рису в нашому житті. Однак щодо даного питання Біблія також навчає, що нам слід виявляти мудрість (Матвія 10:16). Господь визначив для нас певні стандарти, які нам слід враховувати, коли йдеться про жертвування нашим часом і грошима заради інших людей. Святе Письмо вказує нам допомагати іншим, але мета цієї вказівки не полягає в тому, щоб ми допомагали до такої міри, коли ця допомога стає шкідливою. Добре робити все можливе, але 2 Солунянам 3:10 також нагадує нам, «що як хто працювати не хоче, – нехай той не їсть!». Існують люди, які просто не хочуть взяти відповідальність за своє життя. Тому має бути межа: ми допомагаємо комусь у нужді, проте якщо бачимо, що це стало хронічною життєвою моделлю, то нам не слід це заохочувати. Не варто вносити свою лепту у неробство, лінь і небажання інших людей докладати зусиль. Вірною є стара приказка: «Дай людині рибу – і нагодуєш її на день; навчи її рибалити – і нагодуєш на все життя». Поки ми бачимо, що хтось щиро докладає зусиль, ми маємо підтримувати його так, як нам велить Господь.
Часто набагато ефективніший спосіб допомогти людині – бути з нею поруч, аби поділитися біблійною порадою чи принципами та підтримати її. Якщо вона готова слухати і старатися, то матиме можливість, через силу Святого Духа в ній, позбутися залежності від інших. Зрозуміло, що це починається з чіткого представлення Євангелія Ісуса Христа, без чого набуття сили і така масштабна зміна способу життя неможливі.
Нам також слід пам'ятати, що ми є управителями, як каже Біблія. Якщо ми довіряємо Богові та перебуваємо з Ним, Він обіцяє задовольняти наші потреби (Филип'янам 4:19). Те, що Господь дає нам, ми маємо використовувати розумно. Нам слід віддавати Йому частину Його дарів, і нам також необхідно забезпечувати потреби своїх сімей. Відповідальне управління також стосується того, як ми розпоряджаємося своїм часом – важливо зберігати баланс між поклонінням, роботою та сім'єю. Це все – ключові аспекти вірного управління і ними не можна нехтувати, тому нам потрібно враховувати їх під час вирішення того, як і що ми можемо зробити для підтримки інших людей.
Існує багато способів, за допомогою яких люди можуть зловживати добротою інших. Важливо, щоб ми з молитвою підходили до цього питання, просячи Господа виявити нам Свою волю. Він дасть нам мудрість, щоб розпізнати істинну потребу та побачити справжні можливості для допомоги (Якова 1:5). Іноді люди настільки понівечені життєвими випробуваннями та невдачами, що їм потрібен хтось, хто міг би просто бути для них другом. Такі стосунки будуть непростими, але вони можуть бути дуже плідними для обох сторін. Місцеві церкви також можуть бути надзвичайно корисними для тих, хто бажає допомагати нужденним. Проте допомога комусь, хто просто не бажає зробити бодай щось для вирішення своїх проблем, може стати безнадійною справою. Знову-таки молитва про Божу мудрість має вирішальне значення в таких ситуаціях.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Де та як встановлювати межу між тим, щоб допомагати комусь і дозволяти себе використовувати?
