Чи завжди страждання за Христа будуть складовою слідування за Ним?



Запитання: Чи завжди страждання за Христа будуть складовою слідування за Ним?

Відповідь:
У Біблії багато говориться про страждання заради Христа. У період написання Нового Завіту від послідовників Ісуса часто відмовлялися їхні власні родини й громади. Найгірші гоніння походили від релігійних лідерів (Дії 4:1-3). Ісус сказав Своїм послідовникам: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне» (Матвія 5:10). Він також нагадав Своїм учням: «Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас» (Івана 15:18).

У 2 Тимофію 3:12 написано: «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані». Як і за біблійних часів, багато християн сьогодні після публічного визнання віри у Христа стикаються з тюремними вироками, утисками, тортурами або смертю (Євреям 11:32-38; 2 Коринтянам 12:10; Филип’янам 3:8; Дії 5:40). Жителі вільних країн здригаються навіть від думки про це – себе ми відчуваємо у безпеці. Ми розуміємо, що тисячі людей щодня потерпають заради Христа, і вдячні, що нам не доводиться цього робити. Проте чи є лише один вид страждання?

Ісус чітко сказав, що означає слідувати за Ним: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде. Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?» (Луки 9:23-25). Наше сучасне розуміння фрази «хай візьме щоденно свого хреста» часто виявляється невірним. За часів Ісуса хрест завжди символізував смерть. Коли людина несла хрест, вона вже була засуджена до страти на ньому. Цим Ісус говорив – щоб іти вслід за Ним, людина мала бути готовою віддати своє життя. Але не всі ми помремо мученицькою смертю, не всі будемо ув’язнені, побиті чи катовані за свою віру. То яку ж смерть Ісус мав на увазі?

Павло пояснює це в посланні Галатам 2:19-20: «Я розп’ятий з Христом. І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, – живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе». Слідувати за Христом означає, що ми вмираємо для власних інтересів. Ми вважаємо свою волю, права, прагнення й цілі розіп’ятими на хресті разом із Ним. Наше право керувати своїм власним життям є мертвим для нас (Филип’янам 3:7-8). Смерть включає страждання і плоть не хоче вмирати. Померти для себе – болісний процес, протилежний нашій природній схильності до власного задоволення. Але ми не можемо слідувати і за Христом, і за плоттю (Луки 16:13; Матвія 6:24; Римлянам 8:8). Ісус сказав: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!» (Луки 9:62).

Павло постраждав за Ісуса більше за багатьох інших християн. Про це він писав віруючим у Филипах: «Бо вчинено вам за Христа добродійство, – не тільки вірувати в Нього, але і страждати за Нього» (Филип’янам 1:29). Таким чином, Павло вважає, що страждання – це благо, а не прокляття.

Страждання може набувати різних форм. Обираючи послух Господу Ісусу Христу, ми протиставляємо себе світові. У Галатам 1:10 написано: «Бо тепер чи я в людей шукаю признання, чи в Бога? Чи людям дбаю я догоджати? Бо коли б догоджав я ще людям, я не був би рабом Христовим». Дотримуючись вчення Біблії, ми маємо бути готові до того, що від нас відмовляться, знущатимуться або зрадять. Часто найжорстокіші переслідування походять від тих, хто вважає себе духовними людьми, але намагається помістити Бога у рамки власних ідей. Якщо ми обрали шлях праведності та біблійної істини, то обов’язково стикнемося з нерозумінням, знущанням або навіть із чимось гіршим. Нам слід пам’ятати, що жодні загрози страждань не відлякували апостолів від проповіді про віру у Христа. Насправді, Павло казав, що варто втратити все, «щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті» (Филип’янам 3:10). Текст у Дії 5:40-41 описує, як реагували апостоли, коли їх у черговий раз побили за проповідь про Ісуса: «А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса».

Страждання у тій чи іншій формі завжди буде складовою істинного слідування за Христом. Ісус сказав, що шлях, який веде до життя, важкий (Матвія 7:14). Наші труднощі також є способом ототожнення з Його стражданнями, хоча й набагато меншим коштом.

Ісус сказав, що якщо ми відречемося від Нього перед людьми, Він зречеться нас перед Своїм Отцем на небесах (Матвія 10:33; Луки 12:9). Відрікатися від Христа можна по-різному. Якщо наші дії, слова, спосіб життя або вибір розваг не відображають Його волі, то ми зрікаємося Христа. Якщо ми говоримо, що знаємо Його, але живемо, ніби це не так, – то також зрікаємось Ісуса (1 Івана 3:6-10). Багато людей обирають такі форми зречення, тому що не хочуть страждати за Нього.

Часто найбільші наші страждання походять зсередини, коли ми боремося за контроль над серцем, яке має померти для нашої волі й підкоритися керівництву Христа (Римлянам 7:15-25). Яких би страждань ми не зазнавали, ми маємо сприймати це як честь і привілей, адже ми, як і апостоли, «сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса».


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи завжди страждання за Христа будуть складовою слідування за Ним?