Які найвідоміші / найважливіші запитання в Біблії?


Запитання: Які найвідоміші / найважливіші запитання в Біблії?

Відповідь:
У Біблії міститься дуже багато запитань. Точну їх кількість назвати складно, тому що в давньоєврейській та грецькій койне пунктуація не використовувалася – неможливо просто взяти сувої Мертвого моря й порахувати знаки питання! Часто навіть важко зрозуміти, чи є речення питальним насправді. Але дослідники Біблії вважають, що в ній міститься близько 3300 питань.

Даний список біблійних запитань безперечно не є вичерпним. Це – лише огляд деяких найвідоміших і найважливіших питань.

«Чи Бог наказав...?» (Буття 3:1)
Це – перше запитання в Біблії, а також перший випадок, коли хтось висловив сумнів у Божих словах. Сатана спокушає Єву засумніватись у вказівці Господа. Єва відповідає, додаючи до Його слів: «…і не доторкайтесь до нього». Бог наказував не їсти плоди з дерева, але не забороняв торкатися його чи плодів. Реакцією Адама та Єви на питання сатани була непокора Божому Слову. Все почалося з незначного запитання.

«Де ти?» (Буття 3:9)
Це – перше запитання, поставлене Богом у Біблії. Безперечно, Він точно знав, де перебували Адам з Євою. Бог насправді питав: «Ви не підкорилися Мені. Чи вийшло все, як ви хотіли, чи ж як Я попереджав?». Це питання також демонструє Господній характер, характер пастиря, що шукає загублених овець, аби повернути їх до загону. Ісус пізніше прийде, «щоб знайти та спасти, що загинуло!» (Луки 19:10).

«Чи я сторож брата свого?» (Буття 4:9)
Це було зустрічне питання у відповідь Богові, Який запитав, де Авель. Крім того факту, що Каїн щойно вбив свого брата, він виявив почуття, притаманне всім нам, коли ми не бажаємо піклуватися про інших людей або доглядати за ними. Хіба ми зобов'язані стерегти своїх «братів»? Саме так. Чи означає це, що ми маємо завжди знати, де вони знаходяться і що роблять? Ні. Але нам слід приділяти достатньо уваги іншим людям, аби помічати, коли з ними не все гаразд. Нам потрібно виявляти належну турботу, щоб втрутитись, якщо це необхідно.

«Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?» (Буття 18:25)
Так, Суддя всієї землі завжди й у всьому справедливий. Авраам поставив це запитання, благаючи Бога пощадити праведників і не карати їх. Якщо щось здійснене Господом видається нам несправедливим, то ми не маємо належного розуміння. Якщо ми ставимо під сумнів Його справедливість, то це тому, що наше почуття справедливості спотворене. Коли ми говоримо: «Я не розумію, як добрий і справедливий Бог може таке допустити», то це тому, що ми невірно розуміємо, що означає бути добрим і справедливим Богом. Багато людей вважають, що розуміють справедливість краще за Нього.

«Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога – і помреш!» (Йова 2:9)
У всій книзі Йова відлунює це запитання, поставлене його дружиною. Незважаючи на все, він зберігав твердість. Його «друзі» неодноразово казали: «Йове, ти мав дуже завинити перед Богом, щоб Він таке вчинив з тобою». Господь докоряє друзям Йова за те, що вони звинувачували його та судили про Божу суверенну волю. Потім Бог дорікає самому Йову, нагадуючи, що тільки Він є досконалим у всьому. У Його поданні Своєї величі міститься багато запитань: «Де ти був, коли землю основував Я?» (Йова 38:4).

«Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йова 14:14)
Якщо Христос не повернеться за нашого життя, то ми всі свого часу помремо. Чи існує життя після смерті? Кожен іноді ставить собі це запитання. Так, життя після смерті існує і всі це відчують. Питання лише в тому, де ми житимемо. Чи всі дороги ведуть до Бога? У певному розумінні, так. Ми всі постанемо перед Ним після смерті (Євреям 9:27), незалежно від того, який шлях оберемо. «І багато хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту» (Даниїла 12:2).

«Чим додержить юнак у чистоті свою стежку?» (Псалом 118:9)
Відповідь: живучи згідно з Божим Словом. Коли ми «ховаємо» Його Слово у своїх серцях, то воно стримує нас від гріха (Псалом 118:11). Біблія може не казати нам усього. Вона може не містити відповідей на деякі запитання. Але вона повідомляє все, що нам необхідно знати, аби вести християнське життя (2 Петра 1:3). Слово Боже говорить про нашу мету та вказує як її досягти. «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16-17).

«Кого Я пошлю, і хто піде для Нас?» (Ісаї 6:8)
Ісая відповів правильно: «Ось я, – пошли Ти мене!». Надто часто ми подумки відповідаємо: «Ось я, але пошли когось іншого». Цей текст часто використовується у зв'язку із закордонним місіонерським служінням. Але в контексті цього вірша Бог не просив когось відправлятися на протилежний бік планети. Він шукав того, хто міг би передати Його послання ізраїльтянам. Господь бажав, щоб Ісая проголосив правду людям, яких він бачив щодня, – своєму власному народові, родині, сусідам, друзям.

«Господи, – скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» (Матвія 18:21)
Прощати важко. Можливо, припущення Петра щодо семиразового прощення видавалось йому виявом найбільшої благодаті. Відповідь же Ісуса показала, наскільки слабким є наше прощення. Ми маємо прощати, бо Господь простив нас за набагато більші провини (Колосянам 3:13). Ми прощаємо не тому, що людина на це заслуговує. «Заслуги» не мають нічого спільного з благодаттю. Ми прощаємо, бо так правильно. Людина може не заслуговувати нашого прощення, однак і ми також не заслужили Божого прощення, хоча Він все одно пробачив нас.

«А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?» (Матвія 27:22)
Це питання Пилат адресував натовпу, що зібрався на судилищі над Христом. Відповіддю було: «Нехай розп'ятий буде!». Буквально кілька днів до цього вони вигукували інше: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!» (Матвія 21:9). Дивно, як нереалізовані очікування та тиск оточуючих можуть впливати на суспільну думку. В Єрусалимі першого століття люди, що мали невірний погляд на Ісуса та Його місію, відкинули Його; так і сьогодні – люди, які приймають християнську віру з невірним розумінням того, Ким є Христос, зрештою відвернуться від Нього. Нам слід упевнитися, коли проповідуємо свою віру, що ми точно представляємо, Хто такий Ісус і що таке християнство.

«А ви за кого Мене маєте?» (Матвія 16:15)
Це питання Христа є одним з найважливіших запитань, на які людині доведеться коли-небудь відповісти. Для більшості людей – Він хороший учитель. Для інших – пророк. Ще для деяких – легенда. Проте вірна відповідь міститься у словах Петра: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (Матвія 16:16).

«Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Марка 8:36)
Якщо ціною є душа, тоді все, що би не було надбане, навіть весь світ, – не варте нічого. На жаль, до цього «нічого» прагне переважна більшість людей – до діл цього світу. Вираз «занапастити свою душу» може мати двояке значення. По-перше, більш очевидне значення полягає в тому, що людина навіки втрачає свою душу, зазнаючи вічної смерті в пеклі. Але прагнення здобути весь світ призведе також до того, що вона втратить її ще раніше, за цього життя. Вона ніколи не матиме життя з «подостатком», доступного через Ісуса Христа (Івана 10:10). Соломон прагнув задоволень і ні в чому собі не відмовляв, але зрештою сказав: «Й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічого корисного!» (Еклезіястова 2:10-11).

«Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?» (Луки 18:18) і «Що треба робити мені, щоб спастися?» (Дії 16:30)
Цікаво відзначити діаметрально протилежні відповіді Ісуса та Павла на фактично одне й те ж запитання. Христос, знаючи про самоправедне мислення заможного юнака, велів йому виконувати заповіді. Та людина вважала себе досконалою, Ісус же знав, що матеріалізм і жадібність заважали їй щиро шукати спасіння. Спочатку юнакові треба було зрозуміти, що він – грішник, який потребує Спасителя. Павло ж, побачивши, що тюремний сторож у Филипах був готовий до спасіння, промовив: «Віруй у Господа Ісуса, – і будеш спасений». Тюремник і його сім'я повірили, прийнявши Ісуса як Спасителя. Отже, розуміння духовного стану людини впливає на те, як ми відповідаємо на питання та з чого починаємо своє подання Євангелія.

«Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?» (Івана 3:4)
Це питання поставив Христу Никодим у відповідь на слова про необхідність народження згори. Сьогодні багато хто, як і раніше, неправильно розуміє, що означає бути народженим згори. Більшість людей знають, що це не означає повторне фізичне народження. Проте вони не розуміють повного значення даної концепції. Стати християнином – народженим згори – означає почати абсолютно нове життя. Це – перехід від стану духовної смерті до стану духовного життя (Івана 5:24). Це означає стати новим створінням (2 Коринтянам 5:17). Народження згори не додає чогось до нашого попереднього життя; воно цілковито замінює його.

«Позостанемся в гріху, щоб благодать примножилась?» (Римлянам 6:1)
Усі спасенні благодаттю (Ефесянам 6:8). Якщо ми віримо в Ісуса Христа, то всі наші гріхи прощаються, і нам гарантоване вічне життя на небесах. Спасіння – це Божий дар благодаті. Чи означає це, що християни можуть жити так, як їм заманеться, і залишатися спасенними? Так. Проте істинний християнин не житиме «як йому заманеться». Він має нового Пана – Господа – і більше не служить самому собі. Він постійно зростатиме духовно в новому житті, дарованому йому Богом. Благодать – це не «ліцензія» на гріх. Навмисний, невисповіданий гріх у житті людини є насмішкою над благодаттю та ставить під сумнів її спасіння (1 Івана 3:6). Так, у житті християнина бувають миті падіння й піднесення. І ні – безгрішна досконалість неможлива по цей бік слави. Проте християни мають бути вдячні за Божу благодать, а не зловживати нею. Ми бачимо цей баланс у словах Ісуса до жінки, схопленої за перелюб. Відмовившись її засудити, Він сказав: «Іди собі, але більш не гріши!» (Івана 8:11).

«Коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Римлянам 8:31)
Божі діти стикаються із супротивом у цьому світі (Івана 15:18). Диявол і його біси протистоять нам. Багато людей виступають проти нас, як і філософія, цінності та пріоритети цього світу. У нашому земному житті нас можуть подолати, перемогти, навіть убити. Але з позиції вічності Бог обіцяв, що ми переможемо (1 Івана 5:4). Що найгірше може трапитися з нами в цьому світі? Смерть. А що чекає на народжених згори після смерті? Вічність у найпрекраснішому місці, яке лише можна уявити.

У Біблії міститься багато інших важливих запитань. Питання від тих, хто шукає правди, питання від насмішників, питання від засмучених віруючих і питання від Господа. Не бійтеся ставити питання, однак будьте готові прийняти Божу відповідь, коли вона прийде.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Які найвідоміші / найважливіші запитання в Біблії?