Запитання
Чи відповідає Біблії публічна молитва? Чи можна молитися привселюдно?
Відповідь
Питання публічної молитви викликає чимало суперечок серед християн. Як ми знаємо, багато віруючих із Біблії молилися привселюдно, як і сам Ісус, тому в цьому немає нічого поганого. Багато старозавітних лідерів молилися за народ публічно. Соломон молився перед усім народом за нього та за себе. Ніщо не вказує на те, що така молитва може бути неугодною Господу (1 Царів 8:22-23). Після повернення ізраїльтян з вавилонського полону, Ездра був настільки пригнічений усвідомленням того, що вони полишили поклоніння істинному Богові, що молився й гірко плакав перед храмом. Його молитва була настільки ревною, що «зібрався до нього з Ізраїля дуже великий збір, – чоловіки, і жінки та діти, бо народ плакав ревним плачем…» (Ездри 10:1).
Водночас, приклади Анни та Даниїла показують, що публічна молитва може бути невірно витлумачена чи навіть стати приводом для переслідувань. Як і всі молитви, публічна молитва має звершуватися із належним ставленням і мотивацією. З кількох біблійних прикладів ми отримуємо чітке уявлення про прийнятну й богоугодну форму публічної молитви.
Анна, мати пророка Самуїла, протягом багатьох років страждала від безпліддя, терплячи приниження, які бездітність приносила жінкам біблійних часів (1 Самуїла 1:1-6). Вона регулярно ходила до храму, відчайдушно й палко молячись Богові про дитину. Одного разу її молитва була настільки ревною, що священик Ілій прийняв її за п’яну (1 Самуїла 1:10-16).
Це – приклад публічної молитви, яка була невірно витлумачена. Мотиви молитви та поведінка Анни були праведними. Вона не намагалася привернути до себе увагу, а молилася, будучи просто розгубленою та пригніченою. А Ілій вирішив, що вона була п’яною, проте це була його помилка, а не її провина.
Публічна молитва Даниїла стала приводом для його ворогів переслідувати й намагатися вбити його. Даниїл досяг таких успіхів у виконанні своїх обов’язків одного з правителів царя Дарія, що останній задумався над тим, аби поставити його над усім царством (Даниїла 6:1-3). Це розгнівало інших сатрапів, і вони шукали способу знеславити або знищити його. Вони вмовили Дарія видати наказ, який забороняв підданим молитися будь-кому, крім царя, протягом тридцяти днів. Покаранням за непокору була смерть у лев’ячій ямі. Однак Даниїл продовжував молитися і це можна було побачити через вікна його кімнати. Це дало його ворогам можливість донести на нього. Проте він розумів, що віддає честь Богові своєю молитвою, тому не відмовився від своєї звички. Він не поставив людську думку та навіть погрози вище свого бажання коритися Господу.
В Євангелії від Матвія 6:5-7 Ісус дає дві поради щодо того, як молитися правильно. По-перше, це не слід робити з метою демонстрації оточуючим своєї праведності чи духовності. По-друге, молитви мають бути щирими, походити від серця, а не просто складатися з повторень порожніх фраз. Проте, порівнюючи ці поради з іншими уривками Письма, де йдеться про людей, які молилися в громадських місцях, ми розуміємо, що Ісус не мав на увазі, що молитися слід завжди на самоті. Найважливіше – уникати гріха. Тим, хто бореться з бажанням виставляти напоказ свою праведність і відчуває спокусу під час публічної молитви, слід прислухатися до поради Ісуса та молитись Отцеві, «що бачить таємне». Ісус знав, що фарисеї прагнули видаватися на людях праведними, а не говорити з Богом. І Його заява про молитву є застереженням і наукою для всіх християн, а не вказівкою, що будь-яка молитва має здійснюватися таємно.
Публічна молитва має прославляти Бога, бути безкорисливою та ґрунтуватися на правдивому бажанні звертатися до Бога, а не до людей. Якщо ми можемо молитися привселюдно, не порушуючи цих принципів, тоді ми досягнемо успіху в такій молитві. Якщо ж наша совість забороняє нам це, то таємна молитва не поступається за своєю ефективністю молитві публічній.
English
Чи відповідає Біблії публічна молитва? Чи можна молитися привселюдно?
