Що Біблія каже про відсутність молитви?


Запитання: Що Біблія каже про відсутність молитви?

Відповідь:
Молитва – це джерело життя християнина, що йде з Богом. Молитва з'єднує нас із Ним, молитва – це активний спосіб любити та єднатися з іншими людьми, вона звільняє місце в наших серцях для повчального голосу Господа. Біблія вказує нам молитися постійно (1 Солунянам 5:17), тому відсутність постійних молитовних стосунків і спілкування з Богом є гріхом. Усе, що порушує наш зв'язок із Ним або призводить до впевненості у власних силах, є хибним.

Ми можемо розглядати дії Адама і Єви в 3-му розділі книги Буття як приклад відсутності молитви. Вони з'їли плід із дерева пізнання добра та зла і їм було дуже соромно розмовляти з Господом, коли Він прийшов до них. Вони втратили зв'язок із Ним через свій гріх; їхнє спілкування було порушене. «Відсутність молитви» Адама та Єви було гріхом, і вона була викликана гріхом.

Чи можете ви собі уявити, щоб хтось називав себе вашим найкращим другом, але ніколи не розмовляв з вами? Чим би це не було, така дружба напевно була би неприродною. Так само і стосунки з Богом «бідніють» і занепадають без спілкування. Відсутність молитви є антиподом хороших стосунків з Господом. Божі люди мають природне бажання спілкуватися зі своїм Творцем. «Господи, зранку прихильно вислухай мій голос, – удосвіта я стоятиму перед Тобою і буду очікувати» (Псалом 5:4; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Біблійні повеління молитися супроводжуються чудовими обітницями: «Господь близький до всіх, котрі волають до Нього, – до тих, котрі від щирого серця благають Його» (Псалом 145:18).

Христос – наш найкращий приклад присутності молитви. Він був людиною молитви (див. Луки 3:21; 5:16; 9:18, 28; 11:1) і також навчав молитися Своїх послідовників (Луки 11:2-4). Якщо Син Людський бачив особисту потребу в молитві, наскільки ж більше повинні ми бачити цю потребу для себе?

Відсутність молитви відкидає дар заступництва, даний нам Богом. Ми покликані молитися за своїх братів і сестер у Христі (Якова 5:16). Павло часто просив Божих людей молитися за нього (Ефесянам 6:19; Колосянам 4:3; 1 Солунянам 5:25), і сам невпинно молився за них (Ефесянам 1:16; Колосянам 1:9). Пророк Самуїл вважав молитви за народ Ізраїлю невід'ємною складовою свого служіння: «Що ж до мене, то я у жодному разі не допущу гріха перед Господом, аби перестати молитися за вас» (1 Самуїла 12:23). За словами Самуїла, відсутність молитви – це гріх.

Відсутність молитви також демонструє непокору Божому повелінню любити інших. І ми маємо молитися не лише за тих, за кого молитися легко. «Отже, насамперед прошу, щоби звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей» (1 Тимофію 2:1). Ісус нам каже, що нам також слід молитися за тих, хто переслідує нас (Матвія 5:44). Це – послання Христа: любити й підтримувати молитвою всіх, навіть тих, кого любити може бути важко.

Молитва звільняє місце для повчального голосу Бога. Відсутність же молитви послаблює нашу здатність чути Ісуса, коли Він шепоче слова повчання або переконання нашому духові. Текст у Євреям 12:1-2 нагадує нам, що від початку й до кінця наша віра залежить від Христа. Без Його Духа в наших серцях ми ступаємо на небезпечний шлях слідування своїм власним судженням. Коли ми молимося за те, щоб воля Божа була «як на небі, так і на землі» (Матвія 6:10), то виявляємо неспроможність нашої власної волі.

Текст у Матвія 26:41 містить інше повчання: «Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити в спокусу». Відсутність молитви відкриває наші серця для спокус, що оточують нас, і призводить до подальшого гріха. Ми стаємо мудрими у своїх серцях тільки через освічення й керівництво Духа. І лише з Його силою наші молитви стають дієвими (див. Римлянам 8:26-27).

Молитва – це наш рятувальний круг і зв'язок із Богом. Христос дав нам приклад життя, сповненого молитвою.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Що Біблія каже про відсутність молитви?

Дізнайтеся, як ...

Провести вічність із Богом



Отримати прощення від Бога