Запитання
Що таке молитовний лабіринт? Чи відповідають Біблії молитовні лабіринти?
Відповідь
Лабіринт є шляхом, що веде по колу до центру складної конструкції та назад. Такі лабіринти є одномаршрутними, тобто, мають лише один напрямок – у них неможливо загубитися.
Молитовний лабіринт використовується для сприяння молитві, роздумам, духовній трансформації та/або здобуттю єдності з усесвітом. Одними з найвідоміших молитовних лабіринтів є стародавній лабіринт у соборі Шартра (Франція), лабіринт у соборі Дуомо ді Сієна (Тоскана) та ще два при соборі Благодаті єпископальної церкви в Сан-Франциско. Хоча молитовні лабіринти використовувалися в католицьких соборах протягом багатьох століть, протягом останнього десятиріччя спостерігається сплеск їхньої популярності серед «виникаючої церкви», груп Нью-ейдж і неоязичників.
Лабіринти використовувалися в найрізноманітніших культурах протягом щонайменше 3500 років. Залишки стародавніх лабіринтів були знайдені на Криті, в Єгипті, Італії, Скандинавії та Північній Америці. Стародавні лабіринти мали так звану «класичну» форму із семи кілець. Вони виконували явно язичницькі функції: багато лабіринтів були присвячені богиням і використовувалися в ритуальних обрядах. Індіанці з племені Хопі вважали лабіринти символом матері-землі, а сотні кам’яних лабіринтів уздовж скандинавського узбережжя використовувались як магічні пастки проти тролів і злих вітрів для безпечної риболовлі.
У середньовіччі Католицька церква почала використовувати лабіринти для власних цілей у своїх соборах. Класична форма поступилася більш складній конструкції з 11 схем у 4 квадрантах – її прийнято називати «середньовічною». У католицизмі лабіринт може символізувати декілька речей: важкий і звивистий шлях до Бога, містичне досягнення спасіння й просвітлення або навіть паломництво до Єрусалиму для тих, хто не міг відвідати Ізраїль.
Вклад у сучасне відродження лабіринтів та їхнє використання церквами зробили такі групи, як Товариство лабіринтів (The Labyrinth Society) і Veriditas. Члени цих громад називають лабіринт «божественним відбитком», «містичною традицією», «священним шляхом» та «священною брамою». Програмною ціллю Veriditas є «трансформація людського духу» з використанням «лабіринту як практики для особистого зцілення та зростання, як інструменту для формування суспільства, як засобу для досягнення глобального миру й метафори розквіту духа в нашому житті» (з офіційного сайту Veriditas).
Згідно з Veriditas, проходження молитовного лабіринту включає 3 етапи: очищення, освітлення й возз’єднання. Очищення відбувається під час просування до центру лабіринту. На цьому етапі людина позбавляється турбот життя та відкриває своє серце й розум. Освітлення має місце в центрі лабіринту – це час «отримання того, що чекає вас там» за допомогою молитов і роздумів. Возз’єднання – коли людина виходить із лабіринту. Воно несе в собі «приєднання до Бога, вашої Найвищої сили або цілющих сил, які діють у світі».
Прихильники молитовних лабіринтів говорять, що використовують їх із метою досягнення просвітлення, зв’язку з усесвітом і кращого самопізнання. Дехто з них, як наприклад, д-р Лорен Артрес (Lauren Artress), президент Veriditas, також говорить про «безліч рівнів свідомості», які осяюють людину під час молитви в лабіринті, включаючи відчуття того, що вона є «одним із тих мандрівників, що прямують стародавніми лабіринтами. Це відчуття приходить наче з іншого часу; ти розумієш, що це відбувається не в цьому житті» (з інтерв’ю на офіційному сайті Veriditas).
Можливо, як данина древньому поклонінню богиням у центрі багатьох молитовних лабіринтів є жіночі символи. Д-р Артрес визнає наявність такого символізму й вільно говорить про возз’єднання в лабіринті зі «священною жіночністю» й необхідність розглядати Бога як такого, що має і чоловічу, і жіночу стать.
Чи відповідають молитовні лабіринти Біблії? Ні. Крім того, що про лабіринти ніде не згадується у Святому Письмі, – ця практика суперечить кільком біблійним принципам поклоніння й молитви.
1. Бог прихильно ставиться до тих, хто поклоняється Йому «в дусі та в правді» (Івана 4:24; Филип’янам 3:3; Псалом 28:2). Прихильники молитовних лабіринтів говорять про «поклоніння тіла» й наголошують на використанні всіх органів відчуттів під час поклоніння. Але поклоніння тіла не є біблійною концепцією. Ми живемо вірою, а не зором, і поклоніння не є сенсорною, фізичною активністю – поклоніння походить із серця і виражається у похвалі та служінні Богові. Для новозавітного віруючого поклоніння не має нічого спільного із зовнішніми атрибутами (такими, як запалювання свічок, стояння на колінах біля вівтаря чи ходіння по колу).
2. Молитва не повинна перетворюватися на ритуальну дію (Матвія 6:5-8). Д-р Артрес каже, що «ритуал живить душу», та рекомендує повторні, регулярні ходіння лабіринтом. Якби ритуал насправді був їжею для душі, то фарисеї за часів Ісуса мали би володіти найбільш «відгодованими» душами – вся їхня релігійна система була сповнена ритуалів і традицій. Проте Ісус неодноразово критикував їх за омертвіння та лицемірство їхньої релігії (Матвія 15:3; Марка 7:6-13).
3. Кожен віруючий має розум Христа (1 Коринтянам 2:16). Багато людей, що ходять молитовними лабіринтами, шукають особливого розуміння, нового одкровення або пізнання «бога всередині себе». Такий наголос на містицизмі та езотеричному пізнанні є небезпечно близьким до гностицизму та мислення Нью-ейдж. Християнин не потребує містичного досвіду чи позабіблійного одкровення: «А ви маєте помазання від Святого, і знаєте все» (1 Івана 2:20).
4. Бог близький до кожного з тих, хто звертається до Нього в правді (Псалом 145:18; Дії 17:27). Жоден ритуал, включаючи ходіння лабіринтом, не може допомогти людині наблизитись до Нього. Ісус – єдиний шлях (Івана 14:6). І для цього потрібні лише покаяння й віра (Дії 20:21).
5. Біблії достатньо, щоб зробити християнина святим, мудрим і цілком готовим до свого служіння в цьому світі (2 Тимофію 3:15-17). Твердження, що для того, щоб отримати реальну силу, ми маємо додавати до Біблії містицизм чи традиції, є нічим іншим, як зневагою до Божого Слова та того, що Дух здійснює через Нього.
Історично лабіринти використовувалися в язичництві та згодом були перейняті католицтвом. Тепер же їх приймають «виникаючі церкви» та інші люди, що шукають духовності поза Біблією. Попередження Павла має бути достатньо, аби підштовхнути нас зосередитися на Христі та уникати марних ритуалів: «Стережіться, щоб ніхто вас не звів філософією та марною оманою за переданням людським, за стихіями світу, а не за Христом» (Колосянам 2:8).
English
Що таке молитовний лабіринт? Чи відповідають Біблії молитовні лабіринти?
