Запитання
Що говорить Біблія про молитву за померлих?
Відповідь
Молитва за померлих не є біблійною концепцією. Наші молитви не мають жодного відношення до когось, хто вже помер. Насправді, в момент смерті вічна доля людини вже визначена остаточно. Якщо вона спасенна вірою у Христа, то перебуватиме на небі, насолоджуючись спокоєм і радістю у Божій присутності, якщо ж ні – то мучитиметься в пеклі. Історія про багатія та бідного Лазаря яскраво ілюструє цю істину. Ісус використав дану історію, щоб навчити нас, що після смерті неправедні навіки відокремлюються від Бога, що вони пам’ятають про свою відмову від Євангелія, терплять муки і що їхнє становище не може бути змінене (Луки 16:19-31).
Часто людям кажуть молитися за покійних та їхні родини. Звичайно, ми маємо молитися за тих, хто перебуває в скорботі, але не за мертвих. Нікому не варто сподіватися, що після його смерті хтось зможе через молитву вплинути на його вічну долю. Біблія навчає, що вона визначається діями людини під час життя на землі. «Та душа, що грішить, вона помре ... справедливість справедливого буде на ньому, а несправедливість несправедливого на тому буде» (Єзекіїля 18:20).
Автор послання Євреям говорить наступне: «І як людям призначено вмерти один раз, потім же суд» (Євреям 9:27). Із цього тексту ми розуміємо, що жодні зміни духовного стану людини неможливі після її смерті – ні за допомогою її власних зусиль, ні зусиль інших людей. Якщо марною є молитва за живих, які чинять «гріх на смерть» (1 Івана 5:16), тобто постійно перебувають у гріху і не шукають Божого прощення, то як може молитва допомогти вже померлим, адже «посмертного» плану спасіння не існує?
Справа в тому, що кожен із нас має лише одне життя, і ми відповідальні за те, як ми його ведемо. Інші люди можуть впливати на наші рішення, але в кінцевому результаті звітувати за них доведеться нам. Після закінчення життя можливості для прийняття рішень уже не буде; у нас не буде іншого вибору, крім суду. Молитви інших людей можуть виражати їхні бажання, але вони не вплинуть на результат. Молитися за людину слід поки вона жива і ще існує можливість змінити її серце, ставлення та поводження (Римлянам 2:3-9).
Бажання молитися під час болю, страждання й утрати близьких і друзів є природним, але ми знаємо про межі ефективної біблійної молитви. Біблія є єдиним молитовним посібником, і вона навчає, що молитви за померлих є марними. Проте ми спостерігаємо таку практику в деяких сферах «християнства». Окремі церкви підтримують молитву за та від імені померлих. Але навіть їхні теологи визнають, що в шістдесяти шести книгах біблійного канону чіткого дозволу молитися від імені покійних не існує. Але вони посилаються на апокрифи (2 Маккавеїв 12:45), церковні перекази, постанови соборів тощо.
Біблія навчає, що той, хто віддає своє життя Спасителеві (Євреям 5:8-9), після смерті потрапляє безпосередньо до Господа (Луки 23:43; Филип’янам 1:23; 2 Коринтянам 5:6, 8). Навіщо ж людям на землі молитися за них? Ми співчуваємо тим, хто втратив своїх близьких, але нам слід пам’ятати, що «ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!» (2 Коринтянам 6:2). Хоча контекст цього вірша стосується євангельської доби загалом, він актуальний для кожної людини, яка ще не готова зустріти неминуче – смерть та подальший суд (Римлянам 5:12; 1 Коринтянам 15:26; Євреям 9:27). Смерть є остаточною і після неї жодна кількість молитов не допоможе людині отримати спасіння, відкинуте нею за життя.
English
Що говорить Біблія про молитву за померлих?
