Чи можна «розстеляти руно» перед Богом під час молитви?



Запитання: Чи можна «розстеляти руно» перед Богом під час молитви?

Відповідь:
Ідея про «розстеляння руно» походить з історії про Гедеона, ізраїльського лідера, описаної в 6-му розділі книги Суддів. Коли Бог наказав йому зібрати війська, щоб завдати поразки загарбникам-мідіянітянам, Гедеон хотів упевнитися, що це насправді був голос Бога і що він вірно зрозумів Його вказівки. Він попросив Господа дати ознаку для підтвердження цього, залишивши на ніч стрижену овечу вовну і попросивши Його зробити її вологою, але щоб водночас земля навколо залишилася сухою. Господь милостиво зробив те, що попросив Гедеон, і вранці вовна була настільки вологою, що, витиснувши її, можна було наповнити чашу водою.

Але віра Гедеона була настільки слабкою, що він попросив Господа про ще одну ознаку – цього разу, щоб вовна залишилася сухою, а земля навколо стала вологою. Бог знову виконав і це прохання, і Гедеон остаточно переконався в тому, що з ним говорив Бог і що народ Ізраїлю здобуде перемогу, обіцяну ангелом Господнім у Суддів 6:14-16. Історія з вовною була вже другим випадком, коли Гедеон просив про ознаку, яка би підтверджувала, що саме Бог говорив із ним і що Він виконає Свої обітниці.

Ця історія містить декілька уроків. По-перше, Бог неймовірно милостивий і терплячий до нас, особливо коли наша віра слабка. Гедеон знав, що випробовує Боже терпіння, просячи про декілька ознак. Після першої ознаки з вовною він сказав: «Нехай не запалиться гнів Твій на мене, нехай я скажу тільки цей раз, нехай-но я спробую руном тільки цей раз» (Суддів 6:39). Але наш Бог – милосердний і люблячий, Він знає наші слабкості. Тим не менше, історія про Гедеона призначена для нашого повчання, а не є прикладом для наслідування. Ісус говорив у двох випадках: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки» (Матвія 12:39; 16:1-4). Він мав на увазі, що ознак, які Він уже виявив, – виконань пророцтв Старого Завіту, зцілень і чудес – було достатньо для того, аби прийняти істину, якщо люди насправді хотіли її пізнати. Очевидно, що це було не так.

Ще один урок із історії про Гедеона полягає в тому, що ті, хто просить ознаки, демонструють слабку й незрілу віру, і в будь-якому разі не будуть переконані ознаками! Гедеон отримав більш ніж достатньо інформації і без ознак із руном. Бог сказав йому, що він здобуде перемогу (в. 14), і відповів на попереднє прохання про ознаку чудесним виявом сили у вигляді вогню (в. 16). Але Гедеон через свою невпевненість ще двічі попросив про ознаки. Насправді, навіть якщо Бог дійсно дасть ознаку, про яку ми просимо, це не принесе нам бажаного результату, оскільки ми будемо продовжувати сумніватися через свою нестійку віру. Ми проситимемо про додаткові ознаки, але жодна з них не додасть нам упевненості, якої ми потребуємо, тому що проблема полягає не в Божій силі, а в нашому власному сприйнятті.

Наслідуючи приклад Гедеона з овечою вовною, люди не враховують того факту, що наші з ним ситуації насправді неможливо порівнювати. Ми як християни маємо два корисні «інструменти», яких не було в Гедеона. По-перше, в нас є повне Боже Слово, що, як ми знаємо, «Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16-17). Бог запевнює нас, що в Його Слові є все, що нам потрібно для того, аби підготуватися до будь-якої життєвої ситуації. Нам не потрібні емпіричні докази (ознаки, голоси, чудеса) для підтвердження того, що Він уже сказав нам у Своєму Слові. Інша наша перевага полягає в тому, що в кожному віруючому перебуває Святий Дух – Бог – Який веде, направляє та підбадьорює нас. До П’ятидесятниці люди мали лише Старий Завіт і направлялися ззовні Божою правицею. Нині ж ми маємо Його повну Біблію та живу присутність у своїх серцях.

Замість того, щоб шукати ознак за допомогою «вовни», ми маємо задовольнятися знанням Божої волі: «Слово Христове нехай пробуває в вас рясно, у всякій премудрості» (Колосянам 3:16); «Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Солунянам 5:16-18); «І все, що тільки робите словом чи ділом, – усе робіть у Ім'я Господа Ісуса, дякуючи через Нього Богові й Отцеві» (Колосянам 3:17). Якщо це має місце в нашому житті, то все, що ми вирішимо зробити, відповідатиме волі Божій, і Він безмірно благословить нас Своїм миром та впевненістю, і необхідності розстеляти вовну чи просити про ознаки не буде.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи можна «розстеляти руно» перед Богом під час молитви?