Чи маємо ми коритися своїм пасторам?



Чи маємо ми коритися своїм пасторам?

Відповідь:
Текст послання Євреям 13:17 безпосередньо відповідає на це питання: «Слухайтеся ваших наставників, підкоряйтеся їм, тому що вони дбають про ваші душі, оскільки мають дати звіт. Хай же вони роблять це з радістю, а не з зітханням, адже це для вас не корисне» (Четвертий переклад Українського Біблійного Товариства).

Пасторам дуже важко дивитися на те, як люди ігнорують Божу волю, яку вони проповідують. Коли люди відкидають Боже Слово, вони приносять страждання не лише собі, але й завдають шкоди оточуючим. Зокрема, молодь схильна ігнорувати поради наставників, помилково покладаючись на власну мудрість і бажання свого серця. Благочестивий пастор проповідує принципи зі Слова Божого, бо бажає служити Йому й насичати овець духовною їжею, що приведе їх до вічного життя, обіцяного Ісусом (Івана 10).

Протилежністю благочестивого пастора є «псевдопастор», що не переймається долею стада, а більше зацікавлений в утриманні контролю або ж у владі над іншими; що не в змозі навчати Божому Слову і тому вчить людським заповідям, а не Божим. Ісус звинуватив фарисеїв, назвавши їх «сліпі проводирі сліпих» (Матвія 15:14). Ми зустрічаємо неодноразові попередження про лжевчителів у книзі Дії Апостолів, посланнях і в Об’явленні. Через існування таких користолюбних лідерів, можуть бути випадки, коли ми повинні відмовитися від послуху людині, щоб коритися Богові (Дії 4:18-20). Однак звинувачення проти керівника церкви мають бути вагомими, їх необхідно обґрунтовувати за допомогою більш ніж одного свідка (1 Тимофію 5:19).

Благочестивих пасторів слід цінувати. Вони, зазвичай, переобтяжені роботою і не мають великих статків. На них лежить велика відповідальність, як стверджується в Євреям 13:17, – колись вони повинні будуть дати Богові звіт про свою роботу. Перше послання Петра 5:1-4 вказує на те, що вони не мають командувати, але бути прикладом і навчати корисному (1 Тимофію 4:16) з покірливим серцем. Як і Павло, вони мають бути подібними до матерів-годувальниць, що щиро люблять своїх дітей. Благочестиві пастори готові віддати свої душі за паству й керують з лагідністю (1 Солунянам 2:7-12; Івана 10:11). Вони характеризуються щирою відданістю Слову й молитві (Дії 6:4), тому вони можуть керувати з Божою силою та мудрістю, даючи церкві духовну їжу для зростання здорових та активних християн. Якщо це – опис вашого пастора або наближений до нього (жодна людина на землі не є досконалою), то він гідний «подвійної честі» й покори, як велить Бог (1 Тимофію 5:17).

Отже, відповіддю на питання буде – «так, ми маємо коритися нашим пасторам». Ми також маємо завжди молитися за них, просячи Бога дарувати їм мудрість, смиренність, любов до пастви та захист, як і вони захищають тих, за кого є відповідальними.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи маємо ми коритися своїм пасторам?