Запитання
Хто такі язичники? Що таке язичництво?
Відповідь
З позиції християнства язичниками зазвичай називають тих, хто бере участь у релігійних церемоніях, діях або практиках, які однозначно не є християнськими. Так само юдеї та мусульмани використовують термін «язичники» для опису тих, хто перебуває за межами їхніх релігій. Інші визначають «язичництво» як будь-яку релігію поза буддизмом, індуїзмом, ісламом, юдаїзмом і християнством; разом з тим ще інші стверджують, що язичник – це той, хто взагалі не сповідує жодну релігію.
Язичництво може означати багатобожжя або поклоніння більш ніж одному богу, як, приміром, у стародавньому Римі. Язичником також вважається той, хто здебільшого не сповідує релігію та віддається світським і матеріальним задоволенням; той, хто насолоджується хтивими задоволеннями; гедоніст. Іншим, сучаснішим терміном є «неоязичництво», що стосується деяких форм язичництва нашого часу, наприклад, вікка, друїдизм тощо.
Ці сучасні «язичницькі» практики насправді схожі на свої древні аналоги в тому, що вони значною мірою покладаються на гедонізм – тілесне задоволення та потурання своїм бажанням, а також прагнення до щастя і задоволення, виключаючи все інше. У стародавні часи сексуальні церемонії були основною складовою язичницьких релігій. Ці перекручені релігії згадуються в таких місцях Старого Завіту, як Второзаконня 23:17, Амоса 2:7-8 та Ісаї 57:7-8.
Будучи численними й багатоманітними у своїх звичаях і віруваннях, язичники дотримуються деяких схожих переконань. Наприклад:
• Фізичний світ – це хороше місце, де кожний може отримати задоволення.
• Кожна людина вважається частиною матері-землі.
• Божество розкривається у кожному аспекті світу.
• Будь-яка істота, людина чи тварина, походить від божества. Отже, всі ми – боги й богині.
• У більшості язичницьких релігій немає гуру або месій.
• Доктрина замінена власною відповідальністю.
• Сонячні та місячні цикли відіграють важливу роль у язичницькому поклонінні.
Будь-яка форма язичництва є хибним вченням. Павло торкається цього спотворення істини у своєму посланні до віруючих Риму (Римлянам 1:22-27). Люди, яких він описує, були світськими та матеріалістичними, поклоняючись створеним речам, а не Творцеві. Вони поклонялися деревам, тваринам і камінням, зловживаючи своїми тілами в девіантних сексуальних практиках. Потім апостол пояснює, чому вони так чинять і яким є кінцевий результат: «Оскільки вони вважали за непотрібне пізнати Бога, то видав їх Бог їхньому перекрученому розумові, щоби чинили те, чого не личить» (Римлянам 1:28; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Незважаючи на поширені припущення, більшість послідовників язичницьких релігій стверджують, що не вірять у сатану. Однак немає сумнівів у тому, що саме він є їхнім головним джерелом впливу та контролю. Вони боготворять його у своїх світських і хтивих практиках. Павло чітко каже, як сатана діє серед людей, що живуть без Бога, використовуючи свою силу, знаки, оману й неправду: «Його прихід – за сприяння сатани – буде з усякою силою, ознаками, фальшивими чудесами, з усякою оманою неправди для тих, які гинуть, бо любові до правди вони не прийняли, аби спастися. І за це Бог посилає їм дію омани, щоб вони повірили в неправду, аби суд прийняли всі, хто не повірив правді, а уподобав неправду» (2 Солунянам 2:9-12).
Існування та діяльність сатани переконливо підтверджується язичницькими практиками. Це було очевидним не лише за часів ранньої церкви, а й у сучасному постмодерністському світі. Для вірних християн, які знають Господа, язичницьке поклоніння – це те, чим воно і видається – сила та омана князя цього світу, сатани (1 Івана 5:19), який «ходить і ричить, мов лев, шукаючи, кого б поглинути» (1 Петра 5:8). Отже, язичництва слід уникати.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Хто такі язичники? Що таке язичництво?
