Що Біблія говорить про позатілесні досвіди/астральну проекцію?


Запитання: Що Біблія говорить про позатілесні досвіди/астральну проекцію?

Відповідь:
Інформації про досвіди поза тілом існує чимало і вона виключно суб'єктивна. Згідно з Вікіпедією, кожна десята людина заявляє про пережитий позатілесний досвід. Повідомляється про багато типів таких досвідів – від мимовільних позатілесних або близькосмертних станів, що виникають після чи під час травми або нещасного випадку, до так званої «астральної проекції», в якій людина добровільно намагається залишити своє тіло та перенестися в духовну площину, де, на її думку, вона знайде істину та розуміння.

Кілька відомих християн пережили те, що можна було би сьогодні назвати позатілесним досвідом, насамперед, апостол Павло. Він пише у 2 Коринтянам 12:1-4: «Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх. Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому – чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог – був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого, – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, – що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити». У віршах, що передують цьому уривку, Павло перелічує свої «хвастощі» або те, що допомогло би йому потрапити на небеса, якби він розраховував отримати спасіння через добрі діла. І хоча він посилається на іншу людину, дослідники одностайні в тому, що він говорить про себе у третій особі. Тому апостол включив цей очевидний позатілесний досвід до свого списку «хвастощів». Суть його слів полягає в тому, що будь-яке об'явлення, яке не походить з Біблії, не є надійним джерелом і користі в ньому немає. Це не означає, що його позатілесний досвід не був реальним, а лише те, що він не покладався на нього, аби пізнати істину чи отримати користь для себе або інших людей.

Мимовільний позатілесний або близькосмертний досвід, як у випадку з апостолом Павлом, християнам слід розглядати так, як і сон, – непоясниме явище, що може стати цікавою історією, але не несе істини. Єдине місце, де ми знаходимо абсолютну істину, – це Боже Слово. Всі інші джерела є лише суб'єктивними людськими розповідями або тлумаченнями, заснованими на досвіді нашого обмеженого розуму. Книга Об'явлення, де описані видіння Івана, є винятком, як і пророцтва або видіння старозавітних пророків. У кожному з таких випадків пророкам говорилося, що це було Господнім об'явленням, і вони мали поділитися побаченим, адже воно походило безпосередньо з Його вуст.

Добровільний позатілесний досвід або «астральна проекція» відрізняються від вищезгаданого. Людина, яка намагається зв'язатися з духами або духовним світом за допомогою цього, практикує окультизм. Таку практику можна поділити на дві форми. Перша називається «моделлю фазування», в процесі якої людина намагається відкрити духовну істину, звертаючись до частини розуму, що «виключена» в повсякденному житті. Вона пов'язана з буддизмом або постмодернізмом і вірою в те, що можна досягти просвітлення, дивлячись усередину самого себе. Інша форма, що називається «містичною моделлю», – коли людина намагається цілковито вийти з тіла і її дух переміщується іншу площину, яка взагалі не пов'язана з фізичним світом.

Біблія застерігає нас щодо окультизму або чаклунства в Галатам 5:19-21, кажучи, що ті, хто практикує їх, не успадкують Царства Божого. Господні заповіді завжди призначаються для нашого блага, і Він вказує нам остерігатись окультних практик, бо є велика ймовірність того, що, намагаючись увійти до духовного світу, ми відкриємося перед демонами, які можуть ввести нас в оману щодо Бога й заплутати наш розум. У книзі Йова 4:12-21 Еліфаз описує видіння з брехливим духом, в якому йому було сказано, що Бог не дбає про людей. Це був обман!

Згідно зі Святим Письмом, у моделі фазування також немає користі. В Єремії 17:9 говориться: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, – хто пізнає його?», а в 1 Коринтянам 2:1-5 написано: «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого... І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні. І слово моє й моя проповідь – не в словах переконливих людської мудрости, але в доказі духа та сили, щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!». Марно шукати нескінченну мудрість в обмеженому розумі людини.

Один конкретний приклад цього ми знаходимо в популярній книзі «90 хвилин на небесах» пастора Дона Пайпера. Він описує те, що фактично було позатілесним досвідом, пережитим ним після серйозної автомобільної аварії, під час якої, як він вважає, він помер і перебував на небесах протягом 90 хвилин. Чи справді Пайпер бачив небеса – це спірне питання, і, зрештою, ніхто, крім Бога, не знає цього. Проте з теологічної точки зору існує серйозна проблема з висновками, які пастор Пайпер робить на основі свого досвіду. Він повідомляє читачеві, що тепер, «побувавши на небесах», зможе втішати людей у скорботі «з більшим авторитетом», ніж раніше. Мотиви Пайпера похвальні: він бажає дати людям надію. Але неправильно стверджувати, що наш власний суб'єктивний досвід може надати нам більше повноважень для поширення небесної надії, ніж досконала істина Святого Письма.

І на завершення – про який позатілесний досвід ми би не говорили, нам слід пам'ятати головне: це не принесе нам ні істини, ні знання. Якщо в житті християнина трапляється мимовільний позатілесний досвід, краще за все буде віднести його до тієї ж категорії, що і сни, які, можливо, цікаві, але не є джерелом істини. Християни мають шукати істину лише в Божих словах, як Ісус молився в Євангелії від Івана 17:17: «Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда».

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Що Біблія говорить про позатілесні досвіди/астральну проекцію?