Яка різниця між явною присутністю Святого Духа та Божою повсюдністю?


Запитання: Яка різниця між явною присутністю Святого Духа та Божою повсюдністю?

Відповідь:
Божа повсюдність є однією з Його якостей. Він присутній усюди, навіть коли ми цього не відчуваємо; Він поруч, навіть якщо ми не впізнаємо Його. Його присутність серед нас – однозначний і переконливий факт.

Повсюдність притаманна кожній Особі Трійці: Отцю (Ісаї 66:1), Сину (Івана 1:48) і Святому Духу (Псалом 138:7-8). Проте сама по собі вона не обов'язково припускає якийсь особливий досвід з боку людини. Ми відчуваємо явну присутність Господа лише через Його відкриту й досконалу взаємодію з нами.

У Біблії говориться, що кожна Особа Трійці демонструвала Свою присутність у житті певних людей. Бог Отець промовляв до Мойсея з палаючого куща у книзі Вихід 3. Він був із ним постійно, але згодом, коли той зайшов далеко «за пустиню», до гори Хориву (Вихід 3:1), Він вирішив проявити Себе. Бог Син виявив Себе через втілення, як написано в Івана 1:14: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами». Святий Дух з'явився апостолам у день П'ятидесятниці: «І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав» (Дії 2:2-4). Результатом явної Божої присутності в житті учнів став цілковито змінений світ (див. Дії 17:6).

Із позиції теології ми розуміємо, що Бог всюдисущий, але цей факт нелегко розпізнати за допомогою органів чуття. Це – реальність, але вона може здаватися неактуальною для більшості людей на планеті, які не відчувають Його присутності. Вони відчувають, що Він далеко, і це відчуття стає їхньою реальністю.

Ми знаємо про явну Божу присутність із досвіду. Ми не можемо бачити, чути чи сприймати фізично явну присутність Духа, але вона, тим не менш, відчувається. В обраний Ним час Дух виявляє Свою присутність, і наше богословське знання стає емпіричним. Формальне знайомство перетворюється на теплу дружбу.

У 70-му Псалмі Давид, страждаючи, молиться люблячому, милосердному й праведному Богові. Він розуміє, що Господь поряд, тому і молиться. Наприкінці молитви Давид каже: «Ти мені показав був великі та люті нещастя, та знов Ти оживиш мене, і з безодень землі мене знову Ти витягнеш, Ти збільшиш величність мою, і знову потішиш мене!» (в. 20-21). Божа присутність у житті псалмоспівця була прихована на деякий час, і це стало періодом «великих та лютих нещасть»; але він сподівався ще раз відчути Його явну присутність, щоб настав час честі та розради.

Бог ніколи не залишав Шадраха, Мишаха та Авед-Неґо. Проте якийсь час здавалося, що єдиною дійовою особою був цар Навуходоносор, який бажав смерті цим трьом євреям. Цар, не знаючи про Божу повсюдність, укинув їх до огненної печі. І саме тоді Господь виявив Свою присутність: «Тоді цар Навуходоносор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників: "Чи ж не трьох зв'язаних мужів ми кинули до середини огню?" Ті відповіли та й сказали цареві: "Певне, царю!" Він відповів та й сказав: "Таж я бачу чотирьох мужів непов'язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!"» (Даниїла 3:24-25). Реальність Господньої присутності стала помітною навіть для язичницького царя. Це була Його явна присутність.

Ми ніколи не будемо позбавлені присутності Бога в реальності, але ми можемо втратити відчуття цієї присутності. Ніколи не було моменту, щоб Він не перебував поруч із нами, але бувають випадки, коли Він є з нами неявно. Іноді Його присутність є неочевидною для людського ока чи духа. Це – одна з причин, чому ми покликані жити «вірою, а не видінням» (2 Коринтянам 5:7). Господня повсюдність має місце без нашого усвідомлення цього, на відміну від явної присутності. Весь зміст останньої полягає в тому, що в ту мить наше усвідомлення Його присутності пробуджується.

Святий Дух завжди перебуває з віруючими. Біблія навчає цьому: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?» (1 Коринтянам 6:19). Дух не буде забраний від нас – Він буде нашим Утішителем, Помічником, нашим Параклетом, поки Ісус не повернеться (Івана 14:16). Тоді вже Сам Христос буде з нами – явно й навіки.

Проте перебування Духа не є тим же, що і Його явна присутність. Кожен з віруючих переживає періоди, коли він не «відчуває» спасіння або присутності Духа у своєму житті. Проте потім настає час, коли Він виявляє Себе в особливий та явний спосіб. Це може бути пісня, яку Він нагадує нам, випадкова зустріч із приятелем, спонукання до молитви, бажання вивчати Слово або невимовне почуття спокою – Дух необмежений у Своїх виявах. Він – наш Утішитель. Тому ми «через Нього кличемо: "Авва, Отче!" Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми – діти Божі» (Римлянам 8:15-16).

Чи маємо ми вірити в Божу повсюдність, навіть якщо не відчуваємо, що Він поряд? Безумовно! Господь, Який не може обманювати, каже, що Він ніколи не покине й не відступиться від нас (Євреям 13:5). Чи слід нам також шукати Його явної присутності? Так. Це не означає, що ми покладаємося на почуття чи домагаємося ознак, але ми очікуємо, що Утішитель розрадить Своїх людей, і ми з радістю визнаємо свою потребу в цьому.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Яка різниця між явною присутністю Святого Духа та Божою повсюдністю?