Що таке ліберальне християнське богослов'я?



Запитання: Що таке ліберальне християнське богослов'я?

Відповідь:
У вченні «ліберального християнства», яке взагалі не є християнством, інтелекту людини відводиться провідне місце і він вважається найвищим авторитетом. Ліберальні богослови прагнуть узгодити християнство зі світською наукою та «сучасним мисленням». Роблячи це, вони розглядають науку як єдине джерело знань, а Біблію – як книгу, сповнену легенд і вигадок. Зміст початкових розділів книги Буття зводиться до поезії або фантазії, їхня звістка не сприймається буквально (незважаючи на те, що Ісус згадував про ці перші розділи саме в такому розумінні). Людство не вважається цілковито пропащим, тому ліберальні богослови з оптимізмом дивляться на його майбутнє. Також робиться наголос на соціальному євангелії та заперечується нездатність гріховної людини його дотримуватися. Спасіння людини від гріха та покарання в пеклі – вже не проблема; головне, як вона ставиться до свого ближнього. Визначальним фактором стає «любов» до своїх ближніх. Отже, ліберальні «квазіхристиянські» богослови навчають наступним доктринам:

1. Біблія не є натхненною Богом і містить помилки. У зв'язку з цим, люди (ліберальні богослови) мають визначити, які вчення є вірними, а які – ні. Віра в те, що Біблія є натхненною Богом (у звичному розумінні цього слова), – для простаків. Це суперечить 2 Тимофію 3:16-17: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова».

2. Народження Христа від діви вважається міфічним ученням. Це суперечить текстам в Ісаї 7:14 і Луки 2.

3. Ісус не воскрес із могили в тілесній формі. Це суперечить повідомленням про воскресіння в чотирьох Євангеліях і всьому Новому Завіті.

4. Христос був хорошим учителем моральності, але Його послідовники та їхні учні подали спотворену історію Його життя, яка і міститься у Біблії («надприродних» чудес не було). Євангелії були написані значно пізніше і їхнє авторство було просто приписане апостолам, аби надати їм більшої ваги. Це суперечить тексту в 2 Тимофію та доктрині про надприродне збереження Святого Письма Богом.

5. Пекло не є реальним. Людина не є пропащою в гріху і приреченою на майбутнє засудження без стосунків із Христом через віру. Вона може допомогти собі; у жертовній смерті Христа немає необхідності, оскільки люблячий Господь не став би посилати людей у таке місце, як пекло, і тому що ми не народжуємося в гріху. Це суперечить словам самого Ісуса, Який назвав Себе шляхом до Бога через Свою викупну смерть (Івана 14:6).

6. Більшість людських авторів Біблії не є тими людьми, які традиційно вважаються ними. Наприклад, Мойсей не писав перші п'ять книг Біблії. Книга Даниїла була написана двома авторами, тому що немає жодного пояснення, як детальні «пророцтва» останніх розділів могли бути відомі наперід; вони мали би бути написані після цього. Таке ж ставлення переноситься і на книги Нового Завіту. Ці ідеї суперечать не лише Біблії, але й історичним документам, які підтверджують існування всіх людей, чиє авторство заперечують ліберали.

7. Найголовніше для людини – «любити» свого ближнього. Любов за будь-якої ситуації – це не те, чого навчає Біблія, але те, що визначають важливим ліберальні богослови. Це суперечить вченню про цілковиту гріховність, яке наголошує, що людина не здатна робити добро та виявляти любов (Єремії 17:9), поки не буде викуплена Христом і не отримає нову природу (2 Коринтянам 5:17).

Святе Письмо безліч разів засуджує тих, хто відкидає божественність Христа, як це робить ліберальне християнство (2 Петра 2:1); хто проповідуватиме інше євангеліє, а не те, що проповідували апостоли (Галатам 1:8), – що й роблять ліберальні богослови, заперечуючи необхідність викупної смерті Христа, замість цього проповідуючи євангеліє соціальне. Біблія засуджує тих, хто називає добро злом і зло добром (Ісаї 5:20), – деякі ліберальні церкви сприймають гомосексуалізм як альтернативний спосіб життя, хоча Боже Слово неодноразово його засуджує.

Святе Письмо виступає проти тих, хто кричить «Мир, мир!», коли немає ніякого миру (Єремії 6:14) – ліберальні богослови говорять, що людина може досягти миру з Богом без жертви Ісуса на хресті і що людині не потрібно тривожитися про майбутній Господній суд. Слово Боже попереджає про часи, коли люди матимуть вигляд побожності, проте відмовляться від її змісту (2 Тимофію 3:5), – ліберальна теологія навчає, що в людині є певна внутрішня доброта, через що друге народження від Святого Духа через віру в Христа не вимагається. А також Біблія засуджує тих, хто служить ідолам замість єдиного істинного Бога (1 Хронік 16:26), – ліберальне християнство створює неправдивого бога на власний смак, відмовившись поклонятися Богові, відкритому у Святому Письмі.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке ліберальне християнське богослов'я?