Як люди пізнавали Бога до появи Біблії?



Запитання: Як люди пізнавали Бога до появи Біблії?

Відповідь:
Навіть коли люди не мали написаного Божого Слова, вони мали можливість приймати, розуміти й коритися Богові. Насправді, існує ще багато регіонів у сучасному світі, де Біблія недоступна, але люди можуть і знають про Бога. Це питання стосується одкровення – Бог відкриває людям те, що Він бажає, щоб ми знали про Нього. Хоча Біблія не завжди існувала, людина завжди мала можливість отримувати й розуміти Боже одкровення. Існують дві категорії одкровення – загальне та особливе.

Загальне одкровення – це те, що Бог повідомляє всьому людству. Зовнішній аспект загального одкровення проявляється в тому, причиною або джерелом чого має бути Бог. Якщо такі речі існують, значить має бути причина їхнього існування – Бог повинен існувати. У посланні Римлянам 1:20 написано: «Тож Його невидиме – Його вічна сила і Божественність – від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання» (тут і далі – переклад Українського Біблійного Товариства). Усі люди в цілому світі можуть споглядати творіння й знати, що Бог існує. Псалом 18:2-5 далі пояснює, що творіння чітко промовляє про Бога мовою, зрозумілою для всіх. «Немає мови, немає слів, де би не чулися їхні голоси. По всій землі пішло їхнє відлуння, і їхні слова – до кінців світу!» (в. 4-5). Одкровення природи очевидне. Ніхто не зможе виправдатися своїм незнанням. Не існує алібі для атеїста та немає жодного виправдання для агностика.

Іншим аспектом загального одкровення – яке Бог відкрив для всіх – є існування нашої совісті. Це внутрішній аспект. «Адже те, що можна знати про Бога, відоме їм, тому що Бог їм відкрив» (Римлянам 1:19). Через присутність нематеріального аспекту люди усвідомлюють, що Бог існує. Ці два аспекти загального одкровення підтверджуються розповідями багатьох місіонерів, що зустрічали племена тубільців, які ніколи не бачили Біблії та не чули про Ісуса. Проте, коли їм викладався план спасіння, то вони вже знали, що Бог існує, бо бачили докази про Нього в природі, і знали, що потребують Спасителя, тому що їхня совість засуджувала їх у гріхах і переконувала у потребі в Господі.

Окрім загального одкровення існує одкровення особливе, яке Бог використовує, аби повідомити людству про Себе та Свою волю. Особливе одкровення приходить тільки до певних людей у певний час. Приклади особливого одкровення в Письмі наступні: жереб (Дії 1:21-26; також див. Притчі 16:33); Урім і Туммім (особливий вид жереба, що використовувався первосвящеником – див. Вихід 28:30; Числа 27:21; Повторення Закону 33:8; 1 Самуїла 28:6 і Ездри 2:63); сни й видіння (Буття 20:3, 6; 31:11-13, 24; Йоіла 2:28); прихід ангела Господнього (Буття 16:7-14; Вихід 3:2; 2 Самуїла 24:16; Захарії 1:12) і служіння пророків (2 Самуїла 23:2; Захарії 1:1). Це – не вичерпний перелік усіх випадків, але вони можуть бути прикладами одкровення цього виду.

Біблія – у тому вигляді, якою ми її знаємо – також є формою особливого одкровення. Однак, вона є окремою категорією, оскільки представляє інші форми особливого одкровення, необхідність в яких сьогодні відпала. Навіть Петро, який разом з Іваном був свідком розмови Ісуса з Мойсеєм та Іллею на горі Преображення (Матвія 17; Луки 9), заявив, що цей особливий досвід має менше значення, ніж те, що «ми маємо ще непорушне пророче слово» і добре робимо, «зважаючи на нього як на світильник, який світить у темному місці» (2 Петра 1:19). Це тому, що Біблія містить у письмовій формі всю інформацію, яку Бог хоче, щоб ми знали про Нього та Його план. Насправді, Біблія містить усе, що потрібно знати для того, щоб мати близькі стосунки з Господом.

Тому, перш ніж Біблія в сучасній формі стала доступною, Бог використовував безліч засобів, щоб явити Себе та Свою волю людству. Вражає те, що Бог використав не одну форму, а багато. Це змушує нас бути вдячними за те, що Він дав нам Своє Слово та зберіг його для нас до сьогоднішнього дня. Ми не покладаємося на ласку когось, хто би передав нам Господні слова, а можемо вивчати сказане Ним самостійно!

Звичайно, найяскравішим одкровенням Бога став Його Син, Ісус Христос (Івана 1:14; Євреям 1:3). Коли Ісус прийняв людську подобу, аби перебувати серед нас, сам цей факт говорив красномовніше за будь-які слова. Коли Він помер за наші гріхи на хресті, у нас не залишилося сумнівів, що Бог є любов (1 Івана 4:7-12).


Повернутися на стартову українську сторінку

Як люди пізнавали Бога до появи Біблії?