Запитання
Що таке кінізм?
Відповідь
Кінізм – це одне з відгалужень цілої низки релігійних рухів, що пропагують расову сегрегацію. Він базується на християнстві та здебільшого сповнений людьми з кальвіністськими, ортодоксальними та реформатськими доктринальними поглядами. Однак слідування певним істинним доктринам не означає наявність істинної віри й належної практики. Фактично, дотримання істинних доктрин і широкі богословські пізнання деяких поборників кінізму роблять цей законницький культ ще небезпечнішим.
Складно дати вичерпну відповідь щодо кінізму, оскільки цей рух є відносно новим і несформованим, а також тому, що самі кіністи зазвичай є доволі освіченими й езотеричними. Але дещо безумовно зрозуміло. На відміну від руху християнської ідентичності чи арійської нації, кіністи вірять, що небілі раси можуть бути спасенні. Крім того, на відміну від англо-ізраїлістів, вони не вважають, що істинними нащадками Ізраїлю є британські та американські народи.
Кінізм виділяє віра в те, що Бог заснував для людства порядок, який перевершує індивідуальне поклоніння. На їхнє переконання, Господь установив межі для різних груп, і люди мають поважати їх, підтримуючи «общинний устрій». Це означає, що може бути громада білих кіністів і громада чорних кіністів, але вони не будуть поклонятися разом. Вони вважають, що змішуючись із різними расами, людина узурпує владу Бога, оскільки порушує встановлені Ним (як вони кажуть) межі. За словами одного кініста, «ця [віра] впливає на нашу еклезіологію – багатонаціональна мегацерква, що б’є в барабани, буде розглядатись як огидний сморід для Бога». Крім того, що таке твердження є виявом нелюбові, воно – просто небіблійне, пропагує расизм і є платформою для гордині та законництва.
Кіністи наполягають на расовій сегрегації церков та громад і, звісно, сімей. Вони вважають, що християни мають продовжувати дотримуватися старозавітних законів, які забороняють євреям одружуватися з іншими племенами/родами. Вони також кажуть, що Бог «поділив» людей на раси біля Вавилонської вежі і що їх «об’єднання» є порушенням установленого Ним порядку. Обидва ці переконання, незважаючи на активну наукову підтримку в лавах кіністів, можуть бути легко спростовані самим Святим Письмом.
По-перше, щоб визначити, чи застосовний старозавітний закон про сегрегацію до новозавітної церкви, нам слід розглянути питання про причину цієї сегрегації. Вона полягала в тому, щоб не допустити проникнення язичницького ідолопоклонства в єврейське суспільство (Малахії 2:11; Второзаконня 7:3). У Новому Завіті, з отриманням Святого Духа та велінням нести Добру Звістку язичникам, ми бачимо перехід від Ізраїлю як єдиної прийнятної для Бога нації до того, що підсумовано апостолом Петром наступним чином: «Справді розумію, що не на обличчя дивиться Бог, але в кожному народі є той, хто прийнятний для Нього, хто боїться Його і чинить праведне» (Дії 10:34-35; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Кіністи погоджуються з цим, кажучи, що християнином може бути будь-яка людина з будь-якої раси. Але продовжують наполягати, що змішані шлюби заборонені, хоча для цього немає біблійного підґрунтя.
Хоча національний Ізраїль буде відновлений у Божій прихильності після того, як язичники будуть приведені до Нього (Римлянам 11:11-12), закон, який забороняє стосунки з язичницькими народами (Второзаконня 7:3-4: «Ти не будеш з ними ріднитися … бо вона [язичницька дочка] відверне твого сина від Мене, і вони служитимуть іншим богам»), більше не діє, бо християни з різних рас можуть одружуватися без ризику захопитися чужими богами. Отже, нова заповідь проголошує: «Не впрягайтеся разом з невірними в чуже ярмо», щоб вони не перешкоджали ходити з Богом (див. 2 Коринтянам 6:14). Расова сегрегація втратила актуальність, бо церква тепер складається як з євреїв, так і з язичників, які вірять у Христа як Спасителя. Інакше кажучи, всі, в кому перебуває Дух, у реальному сенсі – «сини Божі» (Галатам 3:26-29; див. також Луки 8:21).
Що стосується Божих дій при Вавилонській вежі, які сприймаються як визначена Ним расова сегрегація, то ця історія (Буття 11:1-9) розповідає про те, що Він змішав мови людей, щоб вони не могли діяти спільно проти Нього. Справа не в расовій сегрегації. Це підтверджується в Галатам 2:11-14, де Павло докоряє Петрові за те, що той відокремився від віруючих язичників у їхній церкві. Інший приклад – рукопокладення Павлом Тимофія, грека за походженням, на християнського служителя (2 Тимофію 1:6). Він навіть звертається до нього як до «справжнього сина у вірі» (1 Тимофію 1:2). Мати Тимофія була юдейкою та віруючою жінкою. Це означає, що він жив і служив у єврейській та язичницькій громаді. Невже його власна мати не відвідувала його церкву? І якби Бог бажав, щоб народи були розділені, то в якій церкві Тимофій – наполовину юдей та наполовину язичник – міг би служити пастирем? А як щодо самого Павла, який називав себе «провідником і апостолом … учителем язичників у вірі та істині» (1 Тимофію 2:7)? Якби кінізм був істиною, хіба Бог не послав би язичника проповідувати та навчати серед язичників?
Отже, кінізм – це просто чергова спроба виправдатися законом, а не Євангелієм Божої благодаті. «Адже я не соромлюся Радісної Звістки Христа, тому що вона – Божа сила на спасіння кожному, хто вірить: перше – юдеєві, а тоді – грекові» (Римлянам 1:16).
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке кінізм?
