Запитання
Чи є нав'язливі думки гріхом?
Відповідь
Майже кожна людина колись стикалася з нав'язливими думками. Ці мимовільні, небажані óбрази, фрази чи імпульси є надзвичайно поширеними. Спонтанні й нав'язливі думки про насильство над дітьми або тваринами, про неналежні сексуальні контакти та богохульні речі можуть бути надзвичайно тривожними і навіть змушувати нас засумніватися у своєму спасінні. Проте чи є вони гріхом насправді?
Для Бога нав'язливі думки не є сюрпризом. Він знає всі наші помисли – як свідомі, так і інші (Псалом 139:2). Він також знає слабкість людського розуму: «Господь знає всі наміри людей, що вони марні» (Псалом 94:11; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Один із найбільших страхів щодо нав'язливих богохульних думок – що Він може не пробачити їх. Бог знає, що нечестиві ганьбитимуть Його (Псалом 11:5), але Він завжди готовий прощати: «Нехай нечестивий залишить свою дорогу, а злочинець – свої задуми, і нехай навернуться до Господа, аби Він змилувався над ними, – до нашого Бога, бо Він щедрий на прощення!» (Ісаї 55:7). Окрім того, Господь добре бачить різницю між намірами злого серця та мимовільною думкою того, хто знає та наслідує Його (1 Хронік 28:9). «Адже Слово Боже – живе і діяльне, гостріше від усякого двосічного меча: воно проникає аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку кісток, судить думки й наміри серця» (Євреям 4:12).
Господь дав нам засоби для боротьби з нав'язливими думками. Текст у Псалмі 139:23-24 закликає нас підкоряти Йому свої серця й думки. Він може визначити, чи є в нас щось шкідливе, з чим треба боротися. Якщо ці думки справді непередбачувані та спонтанні, то в 2 Коринтянам 10:3-5 пояснюється, що слід робити далі: «Але, перебуваючи в тілі, ми не по-тілесному воюємо! Бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна завдяки Богові, щоби знищити твердині; ми руйнуємо задуми та всяку гордість, що повстає проти Божого пізнання; ми підпорядковуємо кожний задум на послух Христові». Богохульні, шкідливі й неприродні думки та нахили є складовою духовної війни, і нам потрібна Божа допомога для боротьби з ними. Вивчаючи Святе Письмо, утверджуючи істину в своїх розумах і запам'ятовуючи її, ми зможемо значно зменшити або навіть перемогти нав'язливі думки: «Коли численні турботи налягають на моє серце, Твої розради веселять мою душу» (Псалом 94:19).
Нав'язливі думки, навіть богохульні, необов'язково є гріхом. Наш розум слабкий і легко піддається впливу оточуючого світу. Проте свідоме заглиблення в богохульство, насильство й інше зло може бути гріхом. Чим більше ми оточуємо себе світськими речами, тим більше світ вдирається в наші думки. Замість цього, нам слід зосередитися на чесному, істинному й чистому (Филип'янам 4:8). Якщо ми сповнимо себе добром, то Бог благословить нас: «Блаженний чоловік, який не бере участі у раді нечестивих, не стає на дорогу грішників і не сидить у зборищі кепкунів, але він насолоджується Господнім Законом, і над Його Законом він роздумує вдень і вночі. Він буде, як дерево, посаджене біля потоків води, яке приносить свій плід у належну пору і листя якого не в'яне. В усьому, що тільки він робить, матиме успіх» (Псалом 1:1-3).
Іноді нав'язливі думки можуть бути більш ніж духовними. Якщо запам'ятовування Святого Письма та молитва не допомагають зі шкідливими думками та нахилами, то це може бути ознакою різноманітних процесів у нашому тілі. Нав'язливі думки, серед іншого, є симптомом обсесивно-компульсивного розладу, післяпологової депресії та синдрому дефіциту уваги. Подібно до того, як Бог надав кваліфікованих фахівців для консультування з духовних питань, Він дав нам і лікарів, аби допомогти з фізичними проблемами. Якщо нав'язливі думки стають особливо виснажливими, то слід усвідомити, що «шлях вічний» (Псалом 139:24) може вимагати смирення, щоб звернутися за допомогою.
English
Чи є нав'язливі думки гріхом?
