Які існують теорії натхнення Біблії?


Запитання: Які існують теорії натхнення Біблії?

Відповідь:
Доктрина про натхнення – це вчення про те, що Біблія натхненна Богом і тому є нашим непогрішним мірилом віри та діяльності. Якби вона просто була плодом людської уяви, то не було би жодних вагомих підстав для слідування її доктринам і моральним принципам. Сама Біблія заявляє про це абсолютно однозначно: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16-17). Зверніть увагу на два моменти в цьому уривку: 1) Святе Письмо «Богом надхнене» та 2) «корисне» для християнського життя.

Існують чотири основні теорії натхнення Біблії:
1. Неоортодоксальна теорія
2. Теорія диктування
3. Теорія обмеженого натхнення
4. Теорія вербального натхнення

Неоортодоксальна теорія натхнення наголошує на Божій трансцендентності. Вона навчає, що Господь настільки відрізняється від нас, що єдиний спосіб, в який ми можемо пізнати Його, – через пряме одкровення. Це переконання заперечує будь-яку концепцію природного богослов'я (тобто, що Бога можна пізнати через Його творіння). Крім того, неоортодоксальна теорія заперечує, що Біблія – це Його Слово; вона – радше свідок або посередник Божого Слова, Ісуса, і її слова не є Його словами. Це – ненадійні слова, написані ненадійними людьми. Біблія «натхненна» лише в тому, що Господь може іноді використовувати слова для спілкування з людьми.

Неоортодоксальна теорія натхнення абсолютно безпідставна. Якщо Біблія є ненадійним твором ненадійних людей, то вона не цінніша за будь-яку іншу книгу. В такому разі Бог може звертатися до нас і через художні твори, як і через Біблію.

Теорія диктування розглядає Бога як автора Святого Письма, а людських виконавців – як секретарів, що писали під диктовку. Господь промовляв, а людина записувала. Дана позиція заслуговує на увагу, оскільки ми знаємо, що є місця в Біблії, де Бог справді вказує: «Напиши собі всі ті слова … до книги» (Єремії 30:2); проте не все Святе Письмо було створене в такий спосіб. П'ятикнижжя, наприклад, є хронікою єврейського народу до поселення в Обіцяному краї. І хоча його головним автором вважається Мойсей, він радше був редактором більшої його частини, яка насправді є компіляцією, зібраною ним із більш ранніх джерел. У вступі до свого Євангелія Лука стверджує, що перед тим, як написати його, він докладно дослідив події з життя Ісуса (Луки 1:1-4). Багато пророчих книг читаються як «щоденники» життя пророків. Теорія диктування пояснює лише деякі частини Святого Письма, а не всі і навіть не більшість із них.

Теорія обмеженого натхнення протилежна до теорії диктування. Якщо остання розглядає Святе Письмо як Божий твір із мінімальним втручанням людей, то перша сприймає Біблію як плід людської діяльності з обмеженою участю Бога. Теорія обмеженого натхнення стверджує, що Господь керував людськими авторами, але дозволяв їм вільно висловлюватись у своїх працях, аж до припущення фактичних та історичних помилок. На щастя, Святий Дух відвернув доктринальні помилки. Недолік цієї теорії полягає в тому, що якщо Біблія містить помилки в історичній частині, то як ми можемо довіряти їй у доктринальних питаннях? В такому разі вона швидше викликає сумніви. Дана теорія вочевидь також ігнорує той факт, що біблійна історія викуплення від Буття і до Об'явлення розкривається на тлі людської історії – доктрини переплітаються з історією. Ми не можемо стверджувати, що історична складова є неточною, водночас заявляючи, що вона містить ядро доктринальної істини.

Остання теорія, що відповідає позиції традиційного християнства, – теорія пленарного, вербального натхнення. Слово «пленарне» означає «цілковите», а «вербальне» має на увазі самі слова Святого Письма. Отже, пленарне, вербальне натхнення вказує, що кожне слово з Біблії є словом Бога. Не тільки ідеї чи думки є натхненними, але й самі слова. У 2 Тимофію 3:16-17 використовується унікальний грецький термін «теопнеустос», який буквально означає «видихнений Богом». Святе Письмо «видихається» з Господніх уст. Слова Біблії – це Його слова.

Окрім того, «пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петра 1:21). Цей уривок дає нам уявлення про те, як Господь надихав людських авторів. Люди вимовляли (або писали) істини, оскільки були проваджені Святим Духом. Грецьке дієслово «провадити» використовується для опису того, як вітрило надимається вітром і рухає човен. Коли людські автори бралися за перо, то Святий Дух скеровував їх, тому написане ними було «видихнене» Богом. Отже, хоча писання й зберігають індивідуальні особливості авторів (стиль Павла кардинально відрізняється від стилю Якова, Івана чи Петра), їхні слова є саме тим, що Господь бажав, аби було написано.

Вірною теорією натхнення є традиційна позиція церкви, згідно з якою Біблія є пленарно та вербально натхненним Божим Словом.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Які існують теорії натхнення Біблії?