Що таке «внутрішній чоловік»?


Запитання: Що таке «внутрішній чоловік»?

Відповідь:
Апостол Павло у своїх посланнях кілька разів застосовує вираз «внутрішній чоловік» (2 Коринтянам 4:16; Ефесянам 3:16). У посланні до Римлян 7:22–23 сказано: «Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх». «Внутрішній чоловік» – це ще один спосіб опису духовної складової людини. «Зовнішній чоловік», навпаки, є нашою видимою, зовнішньою складовою.

Бог створив людей із духом, душею та тілом (Буття 1:27; 1 Солунянам 5:23). Хтось сказав, що ми – не тіла з душами, а душі, в яких є тіла. Тіло – «зовнішня людина» – є нашою фізичною оселею, через яку ми взаємодіємо зі світом. Наші тіла функціонують, насамперед, за допомогою п'яти органів чуття і вроджених потреб, що змушують нас їсти, пити і спати. Тіла не є злом, це – Господній дар, і Він бажає, аби ми віддали Йому їх «на жертву живу» (Римлянам 12:1–2). Коли ми приймаємо спасіння через Христа, наші тіла стають храмом Святого Духа (1 Коринтянам 6:19–20; 3:16).

Душа є центром особистості нашої істоти, з якого діє наш розум, воля та емоції. У своїй душі ми обираємо – коритися пожадливостям нашого тіла чи бажанням Святого Духа (Галатам 5:16–17; Римлянам 8:9; Марка 14:38). Душа людини – це «зала суду», де ухвалюються життєво важливі рішення. Це місце самозабезпечення та джерело таких рис характеру, як упевненість у собі, жалість до себе, корисливість і самоствердження.

«Внутрішня людина», про яку каже Святе Письмо, перебуває в нашому дусі. Через нього Дух Божий сполучається з нами. Ісус сказав: «Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись» (Івана 4:24). Саме у своєму дусі ми народжуємося згори (Івана 3:3–6). Тут перебуває сумління, через яке Святий Дух може впливати й засуджувати за гріх (Івана 16:8; Дії 24:16). Дух є складовою нашого Божого образу, із вродженим знанням, що – добре, а що – погано (Римлянам 2:14–15). У 1 Коринтянам 2:11 сказано: «Хто-бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає? Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого».

Послання до Римлян 12:1–2 закликає нас не пристосовуватися до мислення цього світу; навпаки, наша внутрішня людина має перемінитися «відновою … розуму». Це відновлення відбувається, коли ми дозволяємо Святому Духові панувати в нашій «внутрішній людині». Він починає змінювати наші дії та бажання, узгоджуючи зі Своїми діями й бажаннями. У Римлянам 8:13–14 написано: «Бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити. Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі».

У 7-му розділі вищезгаданого послання описана часто болісна боротьба між нашим тілом і духом. Дух, відроджений Божою силою, прагне коритися та слідувати Ісусу. Проте тіло не відступає. У Римлянам 6 пояснюється, як ми можемо допомогти «внутрішній людині» взяти гору над тілом. У віршах 6 і 7 написано, що це можливо лише через «те, що наш давній чоловік розп'ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха, бо хто вмер, той звільнивсь від гріха». Поки ми не вважатимемо себе розп'ятими «з Христом» (Галатам 2:19), душа й тіло продовжуватимуть боротися з духом за панування над нами. Ми житимемо в стані поразки, поки не помремо для себе і не надамо Духові цілковитого контролю над кожним аспектом свого життя – над внутрішньою та зовнішньою людиною.

Боже бажання та задум щодо людей – аби ми завжди жили, керуючись відродженою природою, що перебуває під впливом Його Духа. Але наше гріховне єство жадає панувати, і тому спалахує духовна битва. У Римлянам 7:24 є питання, яке ставить собі кожний посвячений послідовник Христа: «Хто мене визволить від тіла цієї смерти?». У наступному вірші міститься відповідь: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого». Наскільки ми дозволятимемо Святому Духові контролювати нашу внутрішню людину, настільки перемагатимемо своє грішне тіло.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке «внутрішній чоловік»?