Якими є сучасні форми ідолопоклонства?



Запитання: Якими є сучасні форми ідолопоклонства?

Відповідь:
Усі форми сучасного ідолопоклонства мають дещо спільне у своїй основі: власне «я». Більшість людей уже не поклоняються ідолам чи зображенням, замість цього вони поклоняються перед вівтарем бога свого «я». Цей вид сучасного ідолопоклонства набуває різноманітних форм.

По-перше, ми поклоняємося матеріалізму, що живить нашу потребу в розвитку власного «его» за рахунок накопичення «речей». Наші домівки переповнені всіляким майном. Ми будуємо щораз більші будинки із щораз більшою кількістю шаф і комор для розміщення всіх речей, які ми купуємо та за багато з яких ми ще навіть і не розплатилися. У більшість наших речей вбудовано «заплановане старіння», що робить їх непотрібними в найкоротші терміни, після чого ми відправляємо їх припадати порохом до гаражу або в інше місце. Потім ми поспішаємо придбати найновішу річ, предмет одягу чи пристрій, і весь процес починається заново. Це ненаситне бажання мати більше, краще й новіше є нічим іншим, ніж пожадливістю. Десята заповідь застерігає нас від цього: «Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!» (Вихід 20:17). Бог знає, що ми ніколи не будемо щасливими, потураючи своїм матеріалістичним бажанням. Матеріалізм є пасткою сатани для зосередження нашої уваги на собі, а не на Богові.

По-друге, ми поклоняємося своїй власній гордині та «его». Це часто набирає форму одержимості кар’єрою та роботою. Мільйони чоловіків – і дедалі більше жінок – витрачають на роботу по 60-80 годин на тиждень. Навіть у вихідні дні та під час відпустки наші ноутбуки не вимикаються, а наші розуми сповнені думок про те, як зробити свій бізнес успішнішим, як отримати бажане просування на службі, як домогтися чергового підвищення зарплати, як укласти чергову угоду. Водночас, наші діти прагнуть уваги й любові. Ми будемо обманювати себе, думаючи, що робимо все для них, забезпечуючи їм краще життя. Але правда в тому, що ми робимо все для себе, щоб укріпити власну самооцінку та виглядати успішнішими, ніж люди навколо нас. Це – марнота. Всі наші труди й досягнення не принесуть нам користі після смерті, як і визнання світу, тому що все це не має вічної цінності. Як висловився цар Соломон: «Бо буває людина, що трудиться з мудрістю, зі знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, яка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике! Та й що має людина зо всього свого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона? Бо всі дні її – муки, а смуток – робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, – теж марнота й оце!» (Еклезіаста 2:21-23).

По-третє, ми обоготворяємо людство – і, автоматично, самих себе – через натуралізм і силу науки, які створюють ілюзію, що ми є володарями світу, та збільшують нашу самооцінку до богоподібних масштабів. Ми відкидаємо Господнє Слово та Його опис того, як Він створив небо та землю, приймаючи нісенітниці еволюції і натуралізму. Ми поклоняємося божеству енвайронменталізму та обманюємо себе, думаючи, що зможемо безкінечно володіти Землею, тоді як Бог сказав, що Землі відведено обмежений час і вона існуватиме лише до кінця цього віку. Після цього Він знищить усе, що створив, і заснує нове небо й нову Землю. «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять… А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути у святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває» (2 Петра 3:10-13). Цей уривок чітко вказує на те, що ми не повинні поклонятися навколишньому середовищу, а вести праведне життя, з нетерпінням очікуючи повернення нашого Господа й Спасителя. Лише Він Один достойний поклоніння.

Нарешті, і можливо, це найбільш руйнівна форма сучасного ідолопоклонства – ми поклоняємося перед вівтарем самовихваляння та самореалізації, ігноруючи всіх інших, їхні потреби та бажання. Це виявляється в потуранні самому собі за допомогою алкоголю, наркотиків і харчування. Жителі багатьох країн мають необмежений доступ до алкоголю, наркотиків (їх вживання зараз на рекордно високому рівні, навіть серед дітей) і продуктів харчування. Це призводить до ожиріння, цукрового діабету та інших проблем. Самоконтроль, якого ми так відчайдушно потребуємо, відкинутий нашим ненаситним і постійно зростаючим бажанням їсти, пити та вживати всілякі субстанції. Ми також чинимо опір будь-яким зусиллям приборкати власні апетити, і з непохитною рішучістю робимо себе богами свого життя. Таке мислення походить з Едемського саду, де сатана спокусив Єву скуштувати з дерева зі словами «і станете ви, немов Боги» (Буття 3:5). Відтоді бажання людини залишалося незмінним – стати богом. Ця форма є основою всього сучасного ідолопоклонства.

Будь-яке поклоніння самому собі містить у своєму корені три похоті, які ми знаходимо в 1 Івана 2:16: «Бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, – це не від Отця, а від світу». Якщо ми хочемо уникнути сучасного ідолопоклонства, то нам слід визнати, що воно досягло загрозливих масштабів, і відкинути його в усіх його формах. Обман, що любов до себе допоможе нам реалізувати свої можливості, – те саме, що говорив сатана, обманюючи Адама та Єву. На жаль, ми ще й досі піддаємось цьому обману. Що ще сумніше, – багато церков пропагують його, проповідуючи євангеліє здоров’я, багатства та процвітання, основане на ідолі власного «я». Проте ми ніколи не знайдемо щастя, зосереджуючи увагу на собі. Наше серце й розум мають бути звернені до Бога та інших людей. Ось чому, коли Ісуса запитали про найбільшу заповідь, Він відповів: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою» (Матвія 22:37). Якщо ми будемо любити Господа й людей навколо себе «всім», що в нас є, то в наших серцях не залишиться місця для ідолопоклонства.


Повернутися на стартову українську сторінку

Якими є сучасні форми ідолопоклонства?