Чому ідолопоклонство є настільки сильною спокусою?


Запитання: Чому ідолопоклонство є настільки сильною спокусою?

Відповідь:
Загалом, відповідь на це запитання – гріх. Саме гріховна природа людини змушує нас поклонятися сучасним ідолам, які насправді є формами поклоніння самим собі. Поклоніння собі різними шляхами є дійсно дуже сильною спокусою. Вона настільки сильна, що лише ті, хто належить Христові та в кому перебуває Святий Дух, можуть намагатися їй протистояти. Навіть у разі опору сучасному поклонінню ідолам – це боротьба протягом усього життя, яка є складовою християнського існування (Ефесянам 6:11; 1 Тимофію 6:12; 2 Тимофію 2:3).

Коли ми чуємо слово «ідол», то часто уявляємо статуї та предмети, яким поклонялись язичники в стародавніх культурах. Однак кумири XXI сторіччя часто не схожі на артефакти, що використовувалися тисячі років тому. У наші часи багато хто замінив «золотого тільця» невпинною гонитвою за грошима, престижем чи «успіхом» в очах світу. Дехто робить високу оцінку оточуючих своєю найголовнішою метою. Інші прагнуть комфорту чи інших привабливих, але порожніх занять. І на жаль, наше суспільство часто захоплюється тими, хто служить таким ідолам. Але зрештою не має значення, за яким порожнім задоволенням ми женемося чи перед яким ідолом або неправдивим богом схиляємося; результат однаковий – відокремлення від єдиного істинного Бога.

Розуміння сучасних ідолів може допомогти нам збагнути, чому вони є настільки сильною спокусою. Ідолом може бути будь-що, що ми ставимо вище за Бога у своєму житті, – все, що займає Його місце в наших серцях, – майно, кар'єра, стосунки, хобі, спорт, розваги, цілі, гроші, залежність від алкоголю / наркотиків / азартних ігор / порнографії тощо. Деякі речі, яким ми поклоняємось, є явно гріховними. Але багато іншого може бути цілком хорошим саме по собі – наприклад, стосунки чи кар'єра. Проте Святе Письмо стверджує – що би ми не робили, нам слід усе робити «на славу Божу» (1 Коринтянам 10:31; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства), і що ми маємо служити лише Йому (Повторення Закону 6:13; Луки 16:13). На жаль, ми часто нехтуємо Богом у гонитві за своїми ідолами. Що ще гірше, – ці ідолопоклонницькі заняття поглинають наш час, залишаючи зовсім мало місця для Господа (або не залишаючи його зовсім).

Іноді ми також звертаємося до ідолів, шукаючи розради від життєвих негараздів і метушні, що оточує нас у світі. Залежності, наприклад, вживання наркотиків або алкоголю, чи навіть надмірне читання та перегляд телевізора, можуть використовуватись як засіб тимчасової «втечі» від скрутної ситуації чи суєти повсякденного життя. Проте псалмоспівець каже, що така поведінка робить нас насправді духовно неживими (Псалом 115:4-8). Нам треба покладатися на Господа, Який «стерегтиме тебе від усякого зла» (Псалом 121:7) та обіцяє задовольнити всі наші потреби, якщо ми будемо вірити в Нього. Нам також потрібно пам'ятати слова апостола Павла, що навчав не журитися ні про що, а молитися, щоб «мир Божий, який перевищує всяке розуміння», міг зберегти наші серця й розуми (Филип'янам 4:6-7).

У сучасному світі популярна ще одна форма ідолопоклонства. Її поширенню сприяють культури, що продовжують віддалятися від здорового біблійного вчення, як Павло і попереджав нас: «Бо настане час, коли не слухатимуть здорового вчення» (2 Тимофію 4:3). У цю плюралістичну, ліберальну добу багато культур значною мірою «переглянули» визначення Бога. Ми залишили Господа, відкритого нам у Святому Письмі, та почали «приводити» Його у відповідність до своїх нахилів і бажань, роблячи Його «добрішим і лагіднішим», нескінченно толерантнішим за Того, Хто описаний у Біблії; менш вимогливим та осудливим, Який сприймає багато стилів життя і нікого не звинувачує. Оскільки це ідолопоклонство поширюється в церквах у всьому світі, багато віруючих вважають, що поклоняються єдиному істинному Богу. Проте ці боги є людським витвором, і поклонятися їм – означає поклонятись ідолам. Поклоніння своєму «особистому» богу є особливо привабливим для тих, чиї звички, спосіб життя, мотиви й бажання не відповідають Святому Письму.

Речі цього світу ніколи не дадуть цілковитої задоволеності людському серцю. Вони ніколи й не передбачалися для цього. Гріховні речі обманюють нас і ведуть лише до смерті (Римлянам 6:23). Хороші речі цього світу – це Божі дари, призначені для того, щоб ними можна було насолоджуватись із вдячним серцем, у покорі та на славу Йому. Проте коли дар замінює в нашому житті Дарувальника або створене – Творця, ми занурюємося в ідолопоклонство. І жоден ідол не зможе сповнити наше життя сенсом або цінністю, чи дати нам вічну надію. Як Соломон прекрасно викладає в книзі Еклезіаста, – без правильних взаємин із Господом, життя є марнотою. Ми були створені за Його подобою (Буття 1:27) і призначені для поклоніння й прославлення Його, оскільки лише Він гідний цього. Бог «прагнення вічності вклав» у серця людей (Еклезіаста 3:11), і стосунки з Ісусом Христом – єдиний спосіб реалізувати це прагнення до вічного життя. Всі наші ідолопоклонницькі заняття залишать у нас порожнечу, незадоволеність і зрештою ми опинимося на широкому шляху, який обирає більшість людей, – той, що веде до загибелі (Матвія 7:13).

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Чому ідолопоклонство є настільки сильною спокусою?

Дізнайтеся, як ...

Провести вічність із Богом



Отримати прощення від Бога