У минулому я постраждав/-ла від церкви. Як я можу подолати цей біль і відновити любов до церкви та бажання її відвідувати?


Запитання: У минулому я постраждав/-ла від церкви. Як я можу подолати цей біль і відновити любов до церкви та бажання її відвідувати?

Відповідь:
Біль, завданий церквою, є «тихим убивцею». Це не означає, що слова та події, які завдали вам болю, є менш огидними. Ми називаємо його так через те, що він діє глибоко в розумах, серцях і душах своїх жертв. Якщо не вживати заходів, з часом він зруйнує щастя, радість і добробут. Шкода від нього негативно вплине на служіння церкви, а деякі громади навіть не зможуть відновитися. Погодьтеся, що поводження, яке викликало таке спустошення у вашому серці, не дуже відрізняється від того, з чим кожен із нас може зіткнутися на робочому місці, на вулиці чи вдома. Різниця в тому, що ми не очікуємо, що Божі люди можуть поводитися так, як ті, хто немає Христа у своєму серці. Церква – це єдине місце, щодо якого більшість людей погоджується, що воно має бути безпечним, сприяти взаєморозумінню, прощенню та звільненню від конфліктів і болю. Проте в більшості церков присутні, принаймні деякою мірою, розбрат, конфлікти й ненависть, заплямовуючи цей ідеал.

У деяких громадах це трапляється частіше, ніж в інших. Керівництво церкви, дбаючи про духовне здоров’я людей, має визначати, наскільки поширене і до якої міри може поширюватися негідне поводження, що сіє чвари. Вийшовши з-під контролю, воно поступово руйнуватиме фундамент духовного життя громади.

Важливо відвернути свою увагу від людей і самої церкви та визначити справжню причину свого болю та розчарування. Ретельно визначте, що ви відчуваєте. Здебільшого люди відчувають гнів, смуток, розчарування, неприязнь, біль, ревнощі, уразливість, страх, протест, гордість, сором, збентеження або втрату. З’ясуйте, що є причиною вашого болю – тобто, не те, що хтось сказав чи зробив, а що викликало його насправді? Потім зверніться до Святого Письма, щоб дізнатися, що Бог каже про це. Скористайтеся біблійною симфонією і шукайте кожне слово, читайте, міркуйте, моліться та застосовуйте Боже Слово у своєму житті. Наприклад, ви можете вважати, що гніваєтесь, хоча насправді відчуваєте себе відкинутим. Що Господь каже про це? «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреям 13:5). «Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!» (Єремії 31:3). «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Матвія 28:20).

Коли ви визначите справжню причину свого болю, то знайте – Бог має бальзам мудрості, співчуття та любові, щоб зцілити ваші душевні рани. Якщо ви звернетеся до Нього за допомогою, то ваша увага переключиться на Нього з інших людей і їхніх учинків. Ви припините знову й знову переживати подію, що завдала вам душевного болю. Вам дійсно могло бути завдано болю й образ. І ви це відчуваєте. Ці почуття є наслідком глибших, важливіших реалій, що порушують вашу любов до Бога, Його церкви та Його цілей щодо вашого життя. Якщо не вживати належних заходів, то гіркота від цих почуттів буде лише зростати, що негативно вплине на кожну клітину вашої душі і позбавить вас життя з «подостатком» у Христі (Івана 10:10). Ніхто не бажає, щоб таке сталося в нашому житті.

Що робити для того, аби болісний досвід не руйнував наші душі? Біблійна книга мудрості каже нам: «Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя» (Приповісті 4:23). Ми «стережемо» наші серця, ретельно вибираючи власні думки, емоції, ставлення і дії. Стережіть своє серце, відмовляючись зациклюватися на тому, що сталося, відмовляючись зосереджуватися на людях, які завдали вам болю, і вважати винною церкву. Відмова від образи вимагає смиренності, а «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Якова 4:6; Приповісті 3:34). Це вимагає прощення – у ставленні та вчинках (Матвія 18:22; Марка 11:27; Ефесянам 4:32; Колосянам 3:13), а також протистояння будь-якому бажанню помсти (Римлянам 12:19). Найбільше це вимагає сили Святого Духа, яка діє в нас і через нас (Ефесянам 3:16).

Не звинувачуйте Бога в тому, як поводяться Його діти. Не залишайте церкву. У більшості громад є набагато більше посвячених, сповнених благодаттю, люблячих людей, які спроможні прощати. Шукайте таких. Проводьте з ними час. Якщо ви не можете знайти їх, шукайте іншу церкву (хоча таке буває вкрай рідко, щоб навіть у найскладнішій церковній ситуації ви не змогли знайти цих людей). Церква є Божим творінням, і Він вірно її захищає, навіть незважаючи на те, що Йому іноді буває боляче через її поводження (див. Об’явлення 2-3).

Ви можете отримати надію, звертаючись за зціленням до Господа. Вибір за вами: вчинити правильно та зосередитися на Особі, Яка насправді перетворить ваше життя так, що ви станете вище за цей біль, або ж ні. Ісус пообіцяв: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і “знайдете спокій душам своїм”. Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Матвія 11:28-30).

English


Повернутися на стартову українську сторінку

У минулому я постраждав/-ла від церкви. Як я можу подолати цей біль і відновити любов до церкви та бажання її відвідувати?