Чи був потоп за часів Ноя справедливим?


Запитання: Чи був потоп за часів Ноя справедливим?

Відповідь:
Глобальний потоп за днів Ноя був судом справедливого Бога. У Біблії написано: «Знищена була всяка істота, що на поверхні землі, – від людини до тварини, плазуни і небесні птахи» (Буття 7:23; тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Деяких людей сьогодні засмучує історія про потоп – вони вважають це доказом Божої несправедливості, свавілля або просто жорстокості. Вони звинувачують Біблію в підтримці «запального» Бога, Який судить, не розбираючись, і кажуть, що лише тиран міг потопити всіх, включаючи невинних дітей та тварин.

Такі напади на характер Господа не є чимось новим. Доки у світі існують грішники, завжди звучатимуть звинувачення в Його несправедливості. Згадайте, як спритно Адам переклав свою провину. Коли Бог спитав його про вживання забороненого плоду, той сказав: «Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною, це вона мені дала з дерева, і я їв» (Буття 3:12). Тобто, це була провина жінки та Бога, що її створив. Але звинувачуючи Господа, Адам не пом’якшив свій гріх. І називаючи Його «несправедливим» через потоп, ми не зменшимо свої гріхи.

Потоп за днів Ноя має чимало аналогів в історії. Бог засудив ханаанців і звелів винищити їх (Второзаконня 20:16-18). Він також засудив Содом і Гоморру (Буття 19:24-25), Ніневію (Наума 1:11-14) та Тир (Єзекіїля 26:4). І на останньому суді перед великим білим престолом буде винесений вирок, тож усі нечестиві будуть вкинені в озеро вогняне (Об’явлення 20:11-15). Проста звістка Біблії полягає в тому, що Господь карає за гріх – чи вторгненням армії, чи вогнем і сіркою, чи ж катастрофічним глобальним потопом.

Потоп був справедливим, бо Сам Бог здійснив його (а Він справедливий). «…Аби сповіщати про справедливість Господню ... і в Ньому немає жодної неправди» (Псалом 92:16). «Праведність і справедливість є основою Твого престолу…» (Псалом 89:15). Бог завжди робить те, що є правильним. Його накази та суди завжди справедливі. Якщо Він постановив, що весь світ має бути потоплений, то Він був правий у цьому, незалежно від того, що кажуть скептично налаштовані люди. Це недивно, адже ми схильні визначати справедливість собі на користь.

Потоп був справедливим, бо людство було зіпсоване. «Побачив Господь, що дуже велика розбещеність людей на землі, й усі бажання їх сердець повсякчасно спрямовані лише на зло» (Буття 6:5). Ми не можемо цілковито уявити міру зіпсованості того часу. Ми ніколи не бачили чогось подібного. Бажання і думки людей були постійно спрямовані лише на зло. У світі не було добра – всі були зіпсовані, в них не залишилося нічого хорошого. Люди за часів Ноя не були просто захоплені гріхом – вони свідомо чинили те, що було гидотою.

Цей текст містить деякі підказки щодо міри зіпсованості людства перед потопом. Однією з проблем було нестримне насильство: «Земля ж зіпсувалась перед Богом, і наповнилась земля насильством» (Буття 6:11). Ще одним злом серед допотопних людей була окультна сексуальність. У Буття 6:1-4 згадуються велетні: «Це були силачі – відомі люди стародавнього світу», що народилися від союзу грішних ангелів і людських дочок. Демони, які брали участь у цьому гріху, тепер «в кайданах темряви» очікують суду (2 Петра 2:4). Люди, що мали відношення до цього, та самі велетні були знищені під час потопу. Біблійний опис людства, яке існувало до потопу, полягає в тому, що воно було цілковито озлоблене і нездатне до каяття. Все було настільки погано, що «засмутився Господь, що створив людину на землі, і сповнилося болем серце Його» (Буття 6:6).

Але що ж стосовно дітей, які загинули від потопу? Справа в тому, що гріх торкається всього суспільства, а не лише тих, хто свідомо чинить зло. Коли суспільство вітає аборт, унаслідок цього також помирають діти. Коли батько або мати починають вживати наркотики, їхні діти страждають. І те ж було з поколінням Ноя – коли культура занурилася в насильство та збочену сексуальність, діти також страждали. Людство саме навело потоп на себе і своїх дітей.

Потоп був справедливим, бо будь-який гріх є смертним злочином. «Адже заплата за гріх – смерть» (Римлянам 6:23). Нас не має шокувати, що Бог знищив населення світу потопом – ми маємо бути шоковані тим, що Він не зробив чогось подібного з нами! Грішники зазвичай несерйозно ставляться до гріха, але всі гріхи заслуговують смерті. Ми сприймаємо Божу милість як належне, ніби ми на неї заслуговуємо, і водночас скаржимося на Його справедливість, ніби Він у чомусь нечесний, ніби ми цього не заслуговуємо.

Потоп був справедливим, бо Творець має право робити зі Своїм творінням усе, що Йому до вподоби. Як гончар може робити все, що захоче, з глиною на своєму колесі, так і Бог має право чинити що забажає із творінням Своїх рук. «Усе, що Господь побажає, те Він чинить на небі й на землі, в морях та в усіх глибинах» (Псалом 135:6).

Найдивовижніша частина історії про потоп полягає в наступному: «Однак Ной знайшов прихильність у Господніх очах» (Буття 6:8). Божа благодать поширилася на Його зіпсоване, заплямоване гріхом творіння та пощадила одну людину з її родиною. При цьому Він зберіг усю людську расу через благочестивий рід Сифа. І привівши тварин на ковчег, Господь також зберіг залишок Свого творіння. Отже, Його кара не була повним знищенням – це було «перезавантаження».

Божий суд за часів Ноя супроводжувався благодаттю. Господь – «Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий, Який дотримується милосердя до тисяч поколінь, прощає беззаконня, злочини і гріхи, проте винного Він ніколи не визнає невинним» (Вихід 34:6-7). Бог бажає, щоб нечестиві покаялися та жили (Єзекіїля 18:23). Він відклав суд над аморейцями на чотириста років (Буття 15:16). Він би зглянувся над Содомом навіть заради десяти праведних людей, якби такі там мешкали (Буття 18:32). Проте зрештою Його суд має звершитися.

Ноєві знадобилося близько ста років, аби збудувати ковчег. Можна припустити, що якби інші люди захотіли приєднатися до нього й урятуватися, то вони могли би це зробити. Але для цього була потрібна віра. Щойно Бог закрив двері, було надто пізно – вони втратили свій шанс (Буття 7:16). Справа в тому, що Господь ніколи не карає, не попередивши заздалегідь. Як сказав автор біблійного коментаря Метью Генрі: «Ніхто не покараний Божою справедливістю, крім тих, хто не бажає бути виправленим Його благодаттю».

Глобальний потоп за днів Ноя був справедливим покаранням за гріх. Тим, хто каже, що потоп був несправедливим, мабуть взагалі не подобається ідея суду. Але історія про Ноя є яскравим нагадуванням про те, що – подобається нам це, чи ні – наближається ще один суд: «Адже так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського» (Матвія 24:37). Ви готові, чи вас змиють води майбутнього «потопу»?



English

Повернутися на стартову українську сторінку

Чи був потоп за часів Ноя справедливим?


Дізнайтеся, як ...

Провести вічність із Богом



Отримати прощення від Бога