Запитання
Що робити, якщо я не відчуваю власного спасіння?
Відповідь
Це питання досить поширене серед християн. Багато людей сумніваються у своєму спасінні через певні почуття або їх відсутність. У Біблії багато говориться про спасіння, але нічого не сказано про «відчуття спасіння». Спасіння – це процес, за допомогою якого грішник позбувається «гніву», тобто, Божого суду за гріхи (Римлянам 5:9; 1 Солунянам 5:9). Зокрема, смерть Ісуса на хресті та Його воскресіння подарували нам спасіння (Римлянам 5:10; Ефесянам 1:7).
Наша участь у процесі спасіння полягає в тому, що ми спасаємося вірою. По-перше, ми маємо почути Євангеліє – Радісну Звістку про смерть і воскресіння Ісуса Христа (Ефесянам 1:13). Далі ми повинні повірити – повністю повірити в Господа Ісуса (Римлянам 1:16) та Його жертву. Ми не можемо покладатися на діла тіла для досягнення спасіння. Ця віра, що є даром від Бога, а не нашим власним досягненням (Ефесянам 2:8-9), містить у собі покаяння, зміну розуміння про гріх і Христа (Дії 3:19) та прикликання Господнього Імені (Римлянам 10:9-10, 13). Спасіння приводить до змін у житті, тому що ми починаємо жити, як нове творіння (2 Коринтянам 5:17).
Ми живемо в суспільстві, орієнтованому на почуття, і, нажаль, це відбивається і на церкві. Але почуття ненадійні. Не слід довіряти емоціям. Вони насуваються й відступають, як морські хвилі, що виносять на берег всілякі водорості та сміття, а потім відступають, підмиваючи землю, на якій ми стоїмо, і зносять її в море. В такому стані перебувають ті, чиїм життям керують емоції. Найпростіші обставини – головний біль, похмурий день, бездумно сказане слово – можуть підірвати нашу впевненість у собі та «змити нас у море» хвилею відчаю. Сумніви та розчарування, особливо щодо християнського життя, є неминучим результатом спроб інтерпретувати свої почуття так, ніби вони є правдивими. Але вони такими не є.
Але християнин, попереджений та добре озброєний, покладається не на почуття, а на відому йому істину. Помилка, яку роблять більшість людей, полягає в тому, що вони спираються на почуття. Вони зациклюються на собі, постійно аналізуючи свої емоції. Вони незмінно сумніваються у своїх стосунках з Богом, запитуючи: «Чи я люблю Бога?», «Невже Він насправді мене любить?» або «Чи я достатньо хороша людина?». Що нам насправді необхідно зробити, це перестати думати про себе і свої почуття, та спрямувати свої зусилля на Бога й істину про Нього, яка нам відома з Його Слова.
Коли ми перебуваємо під контролем суб’єктивних відчуттів, сконцентрованих на нас самих, а не на об’єктивній істині, зосередженій на Богові, – ми живемо в стані постійної поразки. Об’єктивна істина базується на видатних доктринах віри та її значенні в нашому житті, а це – всемогутність Бога, заступництво Христа-Первосвященика, обітниця Святого Духа й надія на вічну славу. Розуміння цих ключових істин, концентрування своїх думок на них і повторення їх у своїх думках, дозволять нам сприймати всі життєві випробування з позиції істини, і наша віра буде сильною й живою. Висновки, зроблені на підставі того, що ми відчуваємо щодо себе, а не того, що ми знаємо про Бога, є прямим шляхом до духовної поразки. Християнське життя є смертю для себе й воскресінням, щоб почати «ходити в оновленні життя» (Римлянам 6:4), і це нове життя характеризується думками про Того, Хто врятував нас, а не думками про почуття мертвого тіла, яке було розіп’яте з Христом. Коли ми постійно думаємо про себе та свої почуття, то насправді зациклюємося на трупі, сповненому тління й смерті.
Бог обіцяв спасти нас, якщо ми прийдемо до Нього з вірою. Але Він ніколи не обіцяв, що ми відчуватимемо себе спасенними.
English
Що робити, якщо я не відчуваю власного спасіння?
