Чи існують докази того, що Бог відповідає на молитви?



Запитання: Чи існують докази того, що Бог відповідає на молитви?

Відповідь:
Можна навести безліч історій про зцілені хвороби, складені іспити, розкаяння й отримання прощення, відновлення стосунків, насичення голодних дітей, сплачені рахунки та душі, врятовані завдяки силі молитви. Однак більшість доказів основується на розповідях або ж є особистим досвідом, і це не влаштовує тих, хто під «доказами» має на увазі щось таке, що можна побачити, виміряти та відтворити.

Святе Письмо чітко навчає, що молитви отримують відповідь. У посланні Якова 5:16 сказано, що «дуже могутня ревна молитва праведного». Ісус казав Своїм учням: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, – і станеться вам!» (Івана 15:7). Перше послання Івана 3:22 підтримує цю істину, стверджуючи, що «чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього».

Біблія також сповнена історій про молитви, що отримали відповідь. Молитва Іллі про вогонь із неба (2 Царів 1:12), молитва Єзекії про спасіння (2 Царів 19:19) і молитва апостолів про сміливість (Дії 4:29) – це лише три приклади. Оскільки ці згадки були записані очевидцями тих подій, вони містять чіткі докази того, що молитви отримали відповідь. Звичайно, хтось може заперечити, що Святе Письмо не наводить «спостережуваних» доказів у «науковому» розумінні. Проте жодне твердження Біблії ніколи не було остаточно спростоване, тому немає причин сумніватися в її свідченнях. Насправді, називати якісь докази «науковими», а інші «ненауковими», – це, як мінімум, невиразна та штучна відмінність. Таку відмінність можна робити лише апріорі, тобто, базуючись на припущенні. Іншими словами, оцінка ефективності молитви лише у світлі видимих доказів мотивується не даними, а вже наявними філософськими переконаннями. Якщо відкинути це довільне обмеження, то біблійні дані чітко свідчитимуть самі про себе.

Час від часу групи дослідників проводять наукове вивчення ефективності молитви. Зазвичай, їхні висновки зводяться до того, що молитва не має впливу (або, можливо, має навіть негативний вплив) на, наприклад, середній час відновлення пацієнта під час лікування. Як нам слід сприймати результати таких досліджень? Чи існують які-небудь біблійні причини того, що молитва залишається без відповіді?

У книзі Псалмів 65:18 говориться: «Коли б беззаконня я бачив у серці своїм, то Господь не почув би мене». Так само в 1 Івана 5:15 наводиться зв’язок між «попросити про щось» і нашим послухом Божим заповідям. Яків зазначає: «прохаєте – та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої» (4:3). Тому можливими причинами того, що молитва залишається без відповіді, є невисповіданий гріх і неправильні мотиви.

Іншою причиною може бути брак віри: «Але нехай просить із вірою, без жодного сумніву. Бо хто має сумнів, той подібний до морської хвилі, яку жене й кидає вітер. Нехай-бо така людина не гадає, що дістане що від Господа. Двоєдушна людина непостійна на всіх дорогах своїх» (Якова 1:6-8). Послання до Євреїв 11:6 також називає віру необхідною умовою для стосунків із Богом: «Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду». Отже, віра необхідна для отримання відповіді на молитву.

Деякі критики християнства стверджують, що, оскільки Ісус говорить Своїм учням «просіть, чого хочете», – усі молитви мають отримувати відповідь. Проте така критика ігнорує умову для цієї обітниці в першій частині вірша: «Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас…». Очевидно, що це і є «рецептом» молитви згідно з Божою волею; інакше кажучи, справжня молитва, на яку Він завжди відповідає, є проханням, явним або неявним, про виконання Його волі. Воля прохача є другорядною. Ісус Сам молився в такий спосіб у Гефсиманії (Луки 22:42). Смиренна молитва у вірі припускає, що відповіддю на неї може бути «ні»; той, хто не молиться в такий спосіб, той, хто вимагає відповіді, не має права очікувати на цю відповідь.

Ще однією причиною, чому стільки досліджень рапортують про неефективність молитви, є неможливість виключити змінні, пов’язані з духовним станом тих, хто молиться (чи є той, хто молиться, віруючим взагалі?); з мотивацією, з якою вони моляться (щось довести чи тому що Святий Дух спонукав їх молитися?); зі способом, в який вони моляться (чи використовують вони формальні вирази чи ж свідомо звертаються до Бога із проханням?) тощо.

Якби навіть такі непомітні змінні можна було виключити, то залишається одна непереборна проблема: якби молитву можна було випробувати емпірично та отримати вимірні результати, то це усунуло би необхідність у вірі. Ми не можемо «відкрити» Бога за допомогою емпіричних спостережень – ми приходимо до Нього з вірою. Бог не настільки примітивний, щоб відкривати Себе так, як Він не бажає Себе відкривати. Адже «той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є» (тобто, що Він існує). Віра є обов’язковою попередньою умовою.

Отже, чи відповідає Бог на молитви? Спитайте будь-кого із віруючих і ви почуєте відповідь. Кожне змінене життя кожного віруючого є позитивним доказом того, що Бог на них відповідає.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи існують докази того, що Бог відповідає на молитви?