Що означає, що Бог притягує нас до спасіння?


Запитання: Що означає, що Бог притягує нас до спасіння?

Відповідь:
Текст, в якому йдеться про те, що Бог притягує нас до спасіння, записаний в Івана 6:44, де Ісус проголошує: «Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, – і того воскрешу Я останнього дня». Грецьке слово «хелкуо», вжите тут, має значення одностороннього процесу. Господь активно притягає нас до спасіння, а ми відіграємо пасивну роль. Безперечно, ми реагуємо, проте процес ініціюється виключно Богом.

«Хелкуо» також використовується в Івана 21:6 для опису важкого, переповненого рибою неводу, який учні намагалися витягнути. В Івана 18:10 ми читаємо, як Петро «вихоплює» меча, а в Дії 16:19 «хелкуо» застосовується, коли Павла та Силу «тягли» до старших на міську площу. Очевидно, що невід не відігравав жодної ролі в тому, що його тягли; меч Петра не мав жодного відношення до вихоплення, а Павло й Сила не тягнули самі себе на площу. Те ж можна сказати і про те, як Бог притягує деяких людей до спасіння. Одні навертаються до Нього добровільно, інші – притягнені мимоволі, але всі зрештою приходять, хоча й не беруть в цьому участі.

Чому Богові потрібно притягати нас до спасіння? Висловлюючись просто, якби Він цього не робив, то ми би ніколи не прийшли самостійно. Ісус пояснює, що ніхто не може до Нього прийти, якщо Отець не дасть йому цього (Івана 6:65). Тілесна людина нездатна прийти до Бога, вона навіть не має такого бажання. Оскільки серце невідродженої людини загрубіле, а розум запаморочений, то вона не прагне до Нього і насправді є Його ворогом (Римлянам 5:10). Коли Христос каже, що ніхто не може прийти без притягнення Отця, то Він заявляє про цілковиту зіпсутість грішників та безвихідність цього стану. Серце неспасенної людини настільки темне, що вона навіть не усвідомлює цього: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, – хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Тому ми отримуємо спасіння лише завдяки милостивому й великодушному Господньому притягненню. Навертаючи грішника, Він просвітлює розум (Ефесянам 1:18), прихиляє його волю до Себе та впливає на душу, без чого вона би продовжувала залишатися в темряві й повставати проти Нього. Усе це є частиною процесу притягнення.

Боже притягнення всіх людей відоме як «загальне покликання», що відрізняється від «ефективного покликання» Його обраних. Такі біблійні уривки, як Псалом 18:1-4 і Римлянам 1:20, свідчать про те, що вічна сила й Божественна природа Господа осягаються розумом через споглядання творіння. Проте люди продовжують відкидати Бога; і навіть ті, хто визнає Його існування, все одно не приходять до знання про Нього без Його притягнення. Лише ті, хто був притягнений через особливе одкровення – силою Святого Духа та благодаттю Господа, – прийдуть до Христа.

Люди відчувають це притягнення до спасіння кількома шляхами. По-перше, Святий Дух засуджує нас за гріховний стан і переконує в потребі у Спасителі (Івана 16:8). По-друге, Він пробуджує в нас зацікавлення і прагнення до духовних речей, чого раніше не було. Раптом наші вуха відкриваються, наші серця прихиляються до Нього, а Його Слово набуває нової та захоплюючої краси. Наш дух починає розпізнавати духовну істину, яка раніше ніколи не мала для нас змісту: «А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа, бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно» (1 Коринтянам 2:14). Зрештою в нас з'являються нові бажання. Він дарує нам нові серця, що прагнуть до Нього; серця, які бажають пізнавати Його, коритися Йому та «ходити в обновленні життя» (Римлянам 6:4), яке Він обіцяв.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Що означає, що Бог притягує нас до спасіння?