Чи помиляється Бог?


Запитання: Чи помиляється Бог?

Відповідь:
Бог не помиляється. Його досконалість і велич виключають їх: «Великий Господь і прославлений вельми, і недослідиме величчя Його!» (Псалом 144:3). Мовою оригіналу слово, перекладене як «недослідиме», означає неможливість з'ясувати чи виміряти. Інакше кажучи, велич Бога нескінченна. Це твердження не може стосуватися недосконалої людини, тому що навіть через одну помилку її велич буде скінченною та підлягатиме кількісному визначенню.

Божі всемогутність і всезнання також виключають помилки: «Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!» (Псалом 146:5). Тут Святе Письмо знову вказує, що Він є непомильним. Обмежене знання призводить до помилок, але Господь є всезнаючим.

Бог не припустився помилок під час створення світу. Його нескінченні мудрість, сила та доброта об'єдналися для створення досконалого світу. Після шести днів творіння Він розглянув усе, що створив, і сказав: «вельми добре воно!» (Буття 1:31). Не було жодних виключень, застережень чи розчарувань. Лише твердження «вельми добре воно».

«Бог не чоловік, щоб неправду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказав – і не зробить, чи ж Він говорив – та й не виконає?» (Числа 23:19). На відміну від людини, Господь не припускається помилок і не змінює Свою думку. Він не скасовує власні вказівки через те, що не врахував усі наслідки або не зміг щось виконати. Крім того, Він не схожий на людину, чия гріховність вимагає суду. «Бог є світло, і немає в Нім жадної темряви!» (1 Івана 1:5). «Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках» (Псалом 144:17).

Дехто стверджує, що Біблія описує Боже розкаяння щодо Свого творіння: «І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно. І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. І промовив Господь: "Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, – від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив"» (Буття 6:5-7).

Важливо розуміти значення слів «пожалкував» і «жалкую» в даному уривку. Для Бога жалкування означає співчутливу скорботу та конкретні дії. Він не виявляв слабкості, не визнавав помилок і не шкодував про якийсь недогляд. Радше Він визнавав необхідність застосування рішучих дій для протистояння нечестю людини: «…і ввесь нахил думки серця її – тільки зло повсякденно» (Буття 6:5). Той факт, що Бог не вважав Своє творіння помилкою, підтверджується тим, що світ продовжив своє існування. Ми ще й досі тут, хоча і грішні. Слава Господу за Його благодать! «А де збільшився гріх, там зарясніла благодать» (Римлянам 5:20). «Але Ной знайшов милість у Господніх очах» (Буття 6:8).

Бог ніколи не припускався помилок. У Нього була ціль у всьому, і результати не дивували Його, бо Він звістив кінець від самого початку: «Я Бог, і немає більш Бога, й нікого, як Я, що звіщаю кінець від початку, і наперед – що не сталося ще, і що говорю: "Мій замір відбудеться, і всяке жадання Своє Я вчиню"» (Ісаї 46:9-10).

Хтось може вважати, що Господь припустився помилки в їхньому власному житті. Певні переживання та обставини поза нашим контролем змушують нас думати, що, можливо, Він помилився. Проте ми «знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Римлянам 8:28). Аби прийняти це, потрібна віра, а ми «ходимо вірою, а не видінням» (2 Коринтянам 5:7). Завжди й у всьому ми маємо розуміти, що події цього життя скінченні та відбуваються заради нашої вічної нагороди відповідно до мудрості Того, «Хто може вас зберегти від упадку, і поставити перед Своєю славою непорочними в радості» (Юди 1:24). Ми можемо радіти з того, що Господь Бог не помиляється в нашому житті, але має добру та люблячу мету в усьому, що Він допускає.

Наш Бог не має недоліків, Він не припускається помилок. І не має недоліків Його Син; Ісус не грішив ні в думках, ні в словах, ні в учинках (Євреям 4:15). Сатана відчайдушно намагався знайти хоча б один гріх у Ньому, але зазнав цілковитої поразки (Матвія 4:1-11). Христос залишався непорочним Агнцем Божим (1 Петра 1:19). Наприкінці Його життя земний суддя, Понтій Пілат, заявив: «Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині» (Луки 23:4).

Усе наше життя сповнене помилок, великих та маленьких, незначних та катастрофічних, і ми звикли до них. Але ми служимо непогрішному, непомильному Богові, чию велич неможливо зрозуміти й осягнути. «Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чуда й думки Твої – тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численніше, щоб можна його розповісти» (Псалом 39:6). Як приємно усвідомлювати, що Той, Хто не припускається помилок, може з надлишком компенсувати наші.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Чи помиляється Бог?