Чи слід мені зізнаватися в перелюбі своєму чоловікові/дружині?



Запитання: Чи слід мені зізнаватися в перелюбі своєму чоловікові/дружині?

Відповідь:
Зізнаватися у гріху перелюбу своєму чоловікові/дружині, чи ні, є дилемою, що стоїть перед багатьма християнами, які піддалися цій спокусі. Світські «експерти» деколи закликають невірне подружжя не зізнаватися у своїй зраді, заявляючи, що інакше буде ще гірше. Проблема полягає в тому, що це пригнічує їхню совість і перешкоджає відновленню стосунків, до якого має приводити зізнання. У Посланні Якова 5:16 сказано: «Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись».

Апостол Павло сказав мудро: «І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне щодо Бога й людей» (Дії 24:16). Незважаючи на те, що перелюб, передусім, є гріхом проти Бога, Біблія також говорить, що наші тіла належать не лише нам, але й тим, з ким ми перебуваємо в шлюбі (1 Коринтянам 7:4). Фізичний статевий акт символізує те, що пара стає одним тілом, коли Бог об’єднує їх у шлюбі (1 Коринтянам 6:15-16). З цих причин людина, яка вчинила перелюб, має молитися й дозволити Святому Духові вести її у визнанні своєї невірності в належний час.

Сумління не очиститься, якщо просто намагатись ігнорувати його докори. Насправді, це може призвести до психологічних і навіть фізичних проблем. Як би не було важко зізнатися своєму чоловікові чи дружині в невірності, це необхідно не лише для цілісності шлюбу, але й для стосунків із Богом, щоб совість людини очистилась і вона змогла повернутися до святого й чистого життя.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи слід мені зізнаватися в перелюбі своєму чоловікові/дружині?