Що таке компатібілізм?



Запитання: Що таке компатібілізм?

Відповідь:
Компатібілізм є спробою узгодити свободу волі людини з теорією про те, що кожна подія спричинена, зумовлена, передбачена та/або продиктована Богом (тобто, з детермінізмом, який не слід плутати з фаталізмом). Розуміння компатібілістами свободи волі людини виникло з філософських думок грецьких стоїків і пізніше було підтримане численними філософами (Томас Гоббс і Девід Юм) та богословами (Августин Блаженний і Жан Кальвін). Воно полягає в тому, що, незважаючи на гадану несумісність свободи волі людей з теорією детермінізму, обидва цих поняття можуть співіснувати.

Розуміння свободи волі в компатібілізмі полягає в самому визначенні волі. З богословського погляду, визначення волі розглядається в світлі відкритих біблійних істин щодо первородного гріха й духовної порочності людини. Ці дві істини подають визначення волі грішної людини як такої, що пробуває в «путах неправди» (Дії 8:23), що є «рабом гріха» (Івана 8:34; Римлянам 6:16-17) і над нею «панує» лише гріх (Римлянам 6:14). Отже, хоча людина вільна чинити так, як бажає, але бажає вона діяти згідно зі своєю природою. А оскільки природа її волі гріховна, то всі думки й наміри в серцях людей – «тільки зло повсякденно» (Буття 6:5, порівн. з Буття 8:21). Люди, протидіючи своєю природою прагненням Духа (Римлянам 8:7-8; 1 Коринтянам 2:14), бажають «лише неслухняності» (Приповістей 17:11). Насправді, людина «має свободу» робити те, що хоче, але вона просто не може робити те, що суперечить її природі. Воля людини визначається виключно її природою та їй підпорядковується.

Саме тут компатібілізм розмежовує свободу волі людини і свободу її дій. Людина «вільна» обирати те, що визначене її власною природою або законами природи. Для прикладу: закони природи забороняють людині літати, але це не означає, що вона не є вільною. З теологічної точки зору хоча людина, в якої «думка-бо тілесна», не може коритися Законові Божому (Римлянам 8:7-8) і прийти до Христа, якщо тільки не притягне її Отець (Івана 6:44), вона діє вільно стосовно своєї природи. Вона вільно й активно гамує правду неправдою (Римлянам 1:18), бо за своєю природою не може чинити інакше (Йова 15:14-16; Псалом 14:1-3; 52:1-3; Єремії 13:23; Римлянам 3:10-12). Два влучних приклади підтвердження Ісусом цієї концепції можна знайти в Євангелії від Матвія 7:16-27 і 12:34-37.

Визначаючи різницю між свободою волі і свободою дій, компатібілізм також розглядає характер свободи дій людини відносно богословської теорії детермінізму та біблійної істини про всезнаючого Бога. Основоположне питання полягає в тому, як людина може бути притягнута до відповідальності за свої дії, якщо вони були визначені наперед (тобто, майбутнє не може бути змінене) і по-іншому бути не могло. Хоча Святе Письмо неодноразово торкається цього питання, існують три основні уривки, на які слід звернути увагу.

Історія про Йосипа та його братів
Перший уривок – це історія Йосипа та його братів (Буття 37). Брати ненавиділи Йосипа через те, що батько любив його більше за інших синів (Буття 37:3), і через видіння Йосипа та їх тлумачення (Буття 37:5-11). Коли випала нагода, брати продали його в рабство купцям-мідіянітам, чий караван проходив повз них. Потім вони обманули свого батька, забруднивши вбрання Йосипа кров’ю зарізаного козла і сказавши, що Йосипа роздер звір (Буття 37:18-33). Через багато років, протягом яких Йосип був благословенний Господом, брати зустрілися з ним в Єгипті і Йосип відкрився їм (Буття 45:3-4). Спілкування Йосипа з братами має безпосереднє відношення до нашого питання: «Не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського» (Буття 45:8).

Цікаво, що раніше Йосип казав, що брати продали його до Єгипту (Буття 45:4-5). А через кілька розділів наводиться концепція компатібілізму: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, – щоб заховати при житті великий народ!» (Буття 50:20).

Дана історія повідомляє нам, що брати насправді продали Йосипа до Єгипту. Проте, він говорить, що це зробив Бог. Критики концепції компатібілізму скажуть, що в цьому вірші мається на увазі, що Бог просто «використав» дії братів Йосипа на благо. Проте в тексті мається на увазі інше. У розділах 45-50 книги Буття йдеться про наступне: 1) брати відправили Йосипа до Єгипту; 2) його відправив туди Бог; 3) брати Йосипа мали злі наміри, відправляючи його в Єгипет; 4) Бог мав благі наміри, відправляючи його туди. Отже, хто послав Йосипа до Єгипту? Це зробили і Господь, і брати Йосипа. Виходить, що одна дія була здійснена Богом і братами одночасно.

Ассирійська місія
Другий уривок, що демонструє компатібілізм, ми знаходимо в Ісаї 10 – пророчому попередженні для Божого народу. Господь обіцяв у Повторенні Закону 28-29, що пошле інше плем’я, аби покарати Свій народ за гріхи. В Ісаї 10:5-6 говориться, що Ассирія є знаряддям Божого гніву, спрямованим Господом проти Свого народу: «Щоб набрати здобичі й вчинити грабунок, і щоб потоптати його, як болото на вулицях». Але зверніть увагу на те, що Бог говорить про Ассирію: «Та не так він собі розуміє, а серце його не так мислить, бо в серці його – щоб немало народів понищити та погубити!» (Ісаї 10:7).

Божа мета в ассирійському вторгненні полягала в праведному суді над гріхом, а намір ассирійців був, «щоб немало народів понищити та погубити». Дві різні цілі, дві різні сили, які діють спільно для досягнення однієї мети. Далі Бог відкриває, що хоча це спуштошення було визначене Ним наперед (Ісаї 10:23), Він покарає за «плоди гордовитості серця царя асирійського та пишноту чванливих очей його!» (Ісаї 10:12, пор. з 10:15). Навіть попри те, що Бог сам призначив покарання неслухняному народові, з виконавців Його вироку Він також спитає за їхні вчинки.

Розп’яття Ісуса Христа
Третій уривок зі Святого Письма, який стосується компатібілізму, міститься в книзі Дії 4:23-28. Як написано в Дії 2:23-25, смерть Христа на хресті відбулася за «волею та передбаченням Божим». Текст Дії 4:27-28 далі відкриває, що дії Ірода, Понтія Пилата, язичників і народу Ізраїлю були зумовлені й затверджені самим Богом, що вони «зібралися проти» Ісуса, щоб «учинити оте, що рука й воля» Його «наперед встановили були, щоб збулося». Хоча Бог визначив наперед смерть Христа, винні в Його смерті також відповідальні за свої діла. Христос був убитий нечестивими людьми, але це «зволив Господь, щоб побити Його, щоб муки завдано Йому» (Ісаї 53:10). Знову відповіддю на питання «хто послав Ісуса на смерть?», буде «і Бог, і злі люди» – вони об’єдналися для досягнення єдиної мети.

У Біблії існують й інші уривки, що стосуються компатібілізму: як Бог робив жорстокими серця людей (наприклад, Вихід 4:21; Ісуса Навина 11:20; Ісаї 63:17). Хоча компатібілізм складний для нашого розуміння (Йова 9:10; Ісаї 55:8-11; Римлянам 11:33), ця істина відкрита Богом для пояснення того, як Його рішення узгоджуються з волею людини. Бог володарює над усім (Псалом 112:4; Даниїла 4:34; Матвія 10:29-30), Бог знає все (Йова 37:16; Псалом 146:5; 1 Івана 3:19-20), а людина відповідає за свої вчинки (Буття 18:25; Дії 17:31; Юди 1:14-15). Воістину, дороги Господні недосліджені (Йова 9:10; Римлянам 11:33), і тому нам слід довіритись Йому всім серцем, не покладаючись на свій власний розум (Приповісті 3:5-6).


Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке компатібілізм?