Як я можу мати близькі стосунки з Богом?



Запитання: Як я можу мати близькі стосунки з Богом?

Відповідь:
Досягнення близьких стосунків із Богом – чудова мета, що відображує відроджене серце, адже лише ті, хто у Христі, прагнуть цього. Ми також маємо розуміти, що в цьому житті ми ніколи не будемо такими близькими до Бога, як маємо чи хотіли би бути. Причиною цього є тривалий гріх у нашому житті. Це не Божий недолік, але наш – наш гріх є перешкодою для цілковитого та всебічного спілкування з Ним, що матиме місце лише тоді, коли ми потрапимо в Його славу.

Навіть апостол Павло, який був дуже близьким до Бога, наскільки це можливо в цьому житті, прагнув ще тісніших стосунків: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою» (Филип’янам 3:8-9). Незалежно від того, які стосунки із Христом ми маємо зараз, ми можемо й далі наближатися до Нього, і навіть будучи прославленими на небі, у нас буде вся вічність для істинного пізнання Господа.

Існує п’ять основних кроків, які ми можемо зробити, щоб досягти ближчих стосунків із Господом.

Перший – виробити щоденну звичку сповідувати свій гріх перед Богом. Якщо гріх перешкоджає нашим стосункам із Ним, то сповідь усуває цю перепону. Якщо ми сповідуємо свої гріхи, то Він обіцяє пробачити нас (1 Івана 1:9), і прощення відновлює порушені відносини. Нам слід мати на увазі, що сповідь є чимось більшим, ніж просто словами «Боже, пробач мій гріх!». Це – щирий смуток тих, хто визнає, що їхній гріх є злочином проти святого Бога. Це – зізнання того, хто розуміє, що його гріх прибив Ісуса до хреста. Це крик душі митника, що сказав: «Боже, будь милостивий до мене грішного!» (Луки 18:13). Як говорив цар Давид: «Жертва Богові – зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!» (Псалом 50:19).

Другий – слухати, коли говорить Бог. Багато хто сьогодні прагне до надприродного досвіду спілкування з Господом, але апостол Петро говорить нам: «І ми маємо слово пророче певніше. І ви добре робите, що на нього вважаєте, як на світильника, що світить у темному місці, аж поки зачне розвиднятися, і світова зірниця засяє у ваших серцях» (2 Петра 1:19). Це «слово пророче» є Біблією. У Біблії ми «чуємо» голос Бога, що промовляє до нас. Саме через «Богом натхнене» Святе Письмо буде «Божа людина … досконала, до всякого доброго діла готова» (2 Тимофію 3:16-17). Отже, якщо ми хочемо наблизитися до Бога, нам слід регулярно читати Його Слово. Таким чином ми «слухаємо», що говорить Бог за допомогою Свого Духа, Який освітлює це Слово для нас.

Третій – говорити з Богом за допомогою молитви. Якщо читання Біблії є слуханням того, що Бог каже нам, то через молитву ми промовляємо до Нього. В Євангеліях часто згадується, як Ісус усамітнювався, аби побути наодинці зі Своїм Отцем у молитві. Молитва – це значно більше, ніж просто спосіб попросити в Бога те, що нам потрібно або чого ми хочемо. Зверніть увагу на зразок молитви, який Ісус дає Своїм учням в Євангелії від Матвія 6:9-13. Перші три прохання в цій молитві стосуються Божих інтересів: «Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя». Останні три вже стосуються нас: «Хліба нашого насущного дай нам … І прости нам довги наші … І не введи нас у випробовування». Інший спосіб, за допомогою якого ми можемо розвивати своє молитовне життя, – читати книгу Псалмів. Багато псалмів містять зворушливі благання до Бога про різні речі. Тут ми бачимо обожнювання, журбу, подяку й розчулення, сформовані під Божим натхненням.

Четвертий – знайти групу віруючих, з якими ми можемо регулярно поклонятися разом. Це – вкрай важлива складова духовного росту. Занадто часто наше ставлення до відвідування церкви виражається таким питанням: «Що я матиму з цього?». Ми рідко приділяємо час підготовці власного серця й розуму для поклоніння. Псалми містять чимало Божих закликів до Свого народу прийти та поклонитися Йому (наприклад, Псалом 94:1-2). Бог запрошує нас, наказує нам наблизитись до Нього для поклоніння. Як можемо ми, Його народ, ігнорувати цей заклик? Крім того, що регулярне відвідування церкви дає нам можливість перебувати в присутності Господа під час богослужіння, ми також маємо нагоду спілкуватися з Його людьми. Якщо ми приходитимемо до Божого дому для поклоніння та спілкування з Його народом, то будемо наближатися до Нього.

І, нарешті, близькі стосунки з Богом базуються на житті в послуху. Ісус сказав Своїм учням під час Таємної Вечері: «Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме» (Івана 14:23). Яків каже нам, що якщо ми з покорою присвятимо себе Богові, будемо протистояти дияволу та наближатися до Господа, то й Він наблизиться до нас (Якова 4:7-8). Павло говорить нам, що наш послух є живою жертвою Богові (Римлянам 12:1). Нам слід мати на увазі, що всі біблійні заклики до покори подані як наша реакція на Божу благодать, яку ми отримуємо під час спасіння. Ми не заробляємо спасіння послухом; це, швидше, спосіб, за допомогою якого ми демонструємо свою любов і вдячність Богові.

Отже, за допомогою покаяння, вивчення Біблії, молитви, регулярного відвідування церкви та послуху ми можемо досягти ближчих стосунків із Богом. Це може видатися занадто простим. Але подумайте: як ми налагоджуємо близькі стосунки з іншими людьми? Ми проводимо час з ними в розмовах, відкриваємось їм і також слухаємо. Ми визнаємо, коли чинимо неправильно, і просимо вибачення. Ми прагнемо ставитися до них добре та жертвуємо своїми власними інтересами, щоб задовольнити їхні. Це все не так уже й сильно відрізняється від стосунків із нашим Небесним Отцем.


Повернутися на стартову українську сторінку

Як я можу мати близькі стосунки з Богом?