Чи слід християнам вивчати філософію?


Запитання: Чи слід християнам вивчати філософію?

Відповідь:
Слово «філософія» походить від грецького слова, що означає «любов до мудрості». Вивчення філософії – це застосування раціонального та критичного судження для аналізу людського способу мислення, знання та сприйняття навколишнього світу – як фізичного, так і абстрактного світу ідей. Такі питання, як «Що є реальним?», «Чи можна знати істину?», «Що таке краса?», є філософськими. Будучи тими, хто любить Бога та вірить в Ісуса Христа, ми маємо любити мудрість (Приповісті 4:6; 7:4), і тому немає нічого поганого в тому, щоб християни вивчали філософію. Таке заняття є корисним і правильним доти, доки воно сприяє пошуку істини. Книга Еклезіаста глибоко занурюється у філософські питання, розглядаючи декілька різних світських філософських течій, і зрештою приходить до висновку, що кращою є така філософія, в якій має місце страх і покора Господу (12:13).

Відповіді на всі питання, що стосуються Бога, вічності й побожного життя, подані в Біблії. Однак як сфера наукового дослідження філософія може бути пізнавальною та корисною у своєму дослідженні навколишнього світу. Надзвичайно захопливо вивчати, що саме люди протягом століть думали про природу реальності та своє призначення (або його відсутність) у всесвіті. Не менш захопливо вияснити, що різні філософи впродовж усієї історії доходили біблійних істин, іноді навіть мимоволі.

Розуміння людської філософії є цінним інструментом для євангелізації. Воно дає уявлення, чому люди думають так або інакше. Чи підтримує людина версію пантеїзму Спінози? Чи читала вона Гоббса? Чи погоджується вона з раціоналізмом, суб'єктивізмом або ж екзистенціалізмом? Євангеліст, маючи певні знання з філософії, може з більшою легкістю залучати до розмови людей, що цікавляться такими речами, і говорити «їхньою мовою». Апостол Павло дає чудовий приклад цього, зумівши привернути увагу філософів в ареопазі завдяки знанню грецьких філософських праць (Дії 17:28). Він також цитував критського філософа на підтвердження своїх слів у Посланні до Тита 1:12.

Віра часто розглядається як «неінтелектуальне» явище – те, що можна зрозуміти духом і серцем, але не розумом. Деякі люди – навіть деякі християни – доходять до того, що стверджують, що віра суперечить інтелекту, ніби вона є ірраціональною чи антиінтелектуальною. Якщо щось не має сенсу, то все гаразд – у це просто треба повірити. Проте Біблія подає віру в Бога та Євангеліє як таку, що базується на реальності. Ми віримо в те, що є реальним; наша віра заснована на незвичайних історичних подіях, зафіксованих очевидцями. Лука пише про багато свідчень воскресіння Ісуса (Дії 1:3). Як і Павло казав скептично налаштованому правителю про служіння Христа: «Бо не в закутку діялось це» (Дії 26:26).

Ідея про те, що між вірою та розумом існує конфлікт, бере своє коріння з давніх часів. Грецька культура, батьківщина філософії, не могла зрозуміти християнську звістку, що видавалась ірраціональною. Як казав Павло, проповідь про розп'ятого Христа була безумством для греків (1 Коринтянам 1:23), натякаючи на обмеженість людської філософії, яка, хоч і має право на існування, ніколи не зможе самостійно осягнути істину Євангелія. Апостол закликав уникати «марного базікання та суперечок знання, неправдиво названого так» (1 Тимофію 6:20). Велика частина світської філософії відноситься до цієї категорії. Нам необхідне Боже одкровення, аби пізнати істину, – «вірою ми розуміємо» (Євреям 11:3).

Без божественного одкровення в Біблії людина у своєму природному стані не може зрозуміти того, що походить від Божого Духа (1 Коринтянам 2:14-16). Мудрість походить не з природного розуму, бо розум людини перебуває під впливом гріха. Мудрість – це дар від Господа (Якова 1:5). Аби мислити по-справжньому раціонально, людині слід мати зв'язок із найвищим джерелом мудрості – Самим Богом. Нам потрібен «розум Христів» (1 Коринтянам 2:16). Через віру ми покладаємося на Боже керівництво, а не просто на свою власну мудрість (Приповісті 3:5-6).

Християни можуть і повинні вивчати філософію, якщо вони цікавляться нею, проте, як і в усіх життєвих питаннях, це вивчення має здійснюватися з цілковитою покорою Господу. Філософія може бути використана для побудови чудових аргументів, заснованих на істині, відкритій Богом, або ж її можна використати для заплутування гріховного розуму, який довіряє собі, а не своєму Творцеві. Ми славимо Господа за християнських філософів, що протягом століть мали позитивний вплив у світі філософії та вказували людям на істину – таких, як Августин, Тома Аквінський, Кальвін, К'єркеґор та інші. Ми також вдячні за більш сучасних мислителів – К.С. Льюїса, Алвіна Плантінгу, Нормана Ґайслера, Френсіса Шеффера, Раві Захаріаса та Вільяма Лейна Крейґа – які продовжують доводити, що християнське богослов'я відіграє значну роль у вивченні філософії.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи слід християнам вивчати філософію?