Чому істина про тілесне воскресіння Ісуса Христа настільки важлива?


Запитання: Чому істина про тілесне воскресіння Ісуса Христа настільки важлива?

Відповідь:
Тілесне воскресіння Ісуса Христа є найважливішою подією в історії. Воно стало незаперечним доказом того, що Він є тим, ким Себе називав, – Сином Божим. Воскресіння було не лише найвагомішим доказом Його божественності; воно також підтвердило Святе Письмо, яке провіщало Його прихід і воскресіння. Більше цього, воно підтвердило слова Христа про те, що Він воскресне третього дня (Івана 2:19-21; Марка 8:31; 9:31; 10:34). Якщо Його тіло не воскресло, то в нас немає надії, що воскреснуть і наші тіла (1 Коринтянам 15:13, 16). Насправді, без тілесного воскресіння Ісуса у нас немає Спасителя, немає спасіння та немає надії на вічне життя. Як сказав апостол Павло, наша віра була би марною, а життєдайна сила Євангелія була би цілковито знищена.

Оскільки наша вічна доля залежить від істини про цю історичну подію, то воскресіння завжди зазнавало найсильніших нападок сатани. Відповідно, історичність тілесного воскресіння Христа всебічно досліджувалась і протягом століть вивчалася багатьма вченими, теологами та іншими. І хоча було висунуто декілька теорій, що намагалися спростувати цю знаменну подію, достовірних історичних доказів, які підтверджували би що-небудь, окрім Його буквального тілесного воскресіння, не існує. З іншого боку, ясність і переконливість свідчень щодо тілесного воскресіння Ісуса просто вражають.

Тим не менше, з часів перших християн стародавнього Коринту й до сьогодні існують непорозуміння щодо деяких аспектів воскресіння нашого Спасителя. Чому, – питає дехто, – важливо, щоб тіло Христа воскресло? Хіба Його воскресіння не могло бути духовним? Чому та як воскресіння Ісуса Христа гарантує тілесне воскресіння віруючих? Чи воскреснемо ми в тому ж земному тілі? Якщо ні, то якими будуть наші тіла? Відповіді на ці питання можна знайти в п'ятнадцятому розділі першого послання Павла до Коринтян – до церкви, яку він заснував кількома роками раніше, під час своєї другої місіонерської подорожі.

На додаток до зростаючого розділення молодої церкви Коринту, мало місце серйозне нерозуміння деяких ключових християнських доктрин, включаючи воскресіння. Хоча багато коринтян визнавали воскресіння Христа (1 Коринтянам 15:1, 11), їм було важко повірити, що інші люди також можуть воскреснути. Фактично, на їхнє збентеження щодо власного воскресіння вплинула гностична філософія, що вважала добрим усе духовне, а все фізичне, включаючи наші тіла, – злим. Тому деякі люди, і насамперед грецькі філософи того часу, опиралися думці про те, що жахливі, зотлілі трупи можуть ожити (Дії 17:32).

Водночас, більшість коринтян розуміли, що воскресіння Христа було тілесним, а не духовним. Зрештою, «воскреснути» означає «постати з мертвих» – коли щось або хтось повертається до життя. Вони знали, що всі душі безсмертні та негайно направляються до Господа, коли тіло помирає (2 Коринтянам 5:8). Отже, «духовне» воскресіння не мало би змісту, оскільки дух не вмирає і, відтак, не може воскреснути. Крім того, вони знали, що Святе Письмо, як і Сам Ісус, стверджували, що Його тіло має воскреснути третього дня. У Слові Божому також було сказано, що тіло Христа не побачить тління (Псалом 15:10; Дії 2:27), – твердження, яке не мало би змісту, якби Його тіло не воскресло. Врешті-решт, Ісус Сам безапеляційно сказав Своїм учням, що Його Тіло воскресло, «бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю» (Луки 24:39).

Занепокоєння коринтян стосувалось їхнього особистого воскресіння. Відповідно, Павло намагався переконати їх у тому, що, оскільки Христос воскрес із мертвих, то й вони колись воскреснуть, і що обидва воскресіння – Ісуса та віруючих – мають бути або істиною, або ж обманом, адже «як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес!» (1 Коринтянам 15:13).

«Та нині Христос воскрес із мертвих, – первісток серед покійних. Смерть-бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть» (1 Коринтянам 15:20-22). Ісус Христос – «первісток» серед усіх тих, хто також воскресне (див. Колосянам 1:18). Слово «первісток», застосоване Павлом, вказує, що за Ним мають воскреснути інші віруючі. Саме так воскресіння Христа й гарантує наше. Воістину, Його воскресіння вимагає нашого воскресіння.

І щоб заспокоїти коринтян стосовно зв'язку духа з грішним тілом, Павло пояснив їм природу наших воскреслих тіл і те, як вони відрізнятимуться від земних. Апостол порівняв наші мертві земні тіла з «зерном», кажучи, що Бог потім дасть нам інші тіла (1 Коринтянам 15:37-38), схожі на славне воскресле тіло Христа (1 Коринтянам 15:49; Филип'янам 3:21). Дійсно, як це було з Господом Ісусом, так і наші тіла, що зараз є тлінними, гріховними, слабкими й земними, теж колись воскреснуть, і ми матимемо тіла нетлінні, славні, могутні та духовні (1 Коринтянам 15:42-44). Наші духовні тіла будуть ідеально підготовлені до небесного, надприродного життя.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Чому істина про тілесне воскресіння Ісуса Христа настільки важлива?