Коли доктрина може насправді вважатися біблійною?


Запитання: Коли доктрина може насправді вважатися біблійною?

Відповідь:
Доктрина може вважатися по-справжньому біблійною, коли вона прямо викладена в Біблії. Деякі речі можуть бути небіблійними (суперечити вченню Біблії), позабіблійними (виходити за її межі або не згадуватися в ній), основаними на Біблії (бути пов'язаними з її вченням) або біблійними.

Небіблійна доктрина – це будь-яке вчення, що суперечить чіткій звістці Біблії. Наприклад, віра у гріховність Ісуса є небіблійною. Це прямо суперечить тому, чого Боже Слово навчає в багатьох місцях, включаючи Послання до Євреїв 4:15: «Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха».

Позабіблійна доктрина – це будь-яке вчення, яке в Біблії безпосередньо не викладене. Це може бути добре чи погано. Наприклад, голосування на демократичних виборах є позитивною практикою, проте у Святому Письмі про це нічого не сказано. Відзначати певні свята часто може бути ні добре, ні погано: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання» (Римлянам 14:5). Отже, вчення про дотримання, наприклад, великого посту, є позабіблійним.

Інші вчення можуть ґрунтуватися на біблійних принципах, але безпосередньо в Біблії не згадуватися. Наприклад, у ній нічого не сказано про паління. Проте ми можемо стверджувати, що палити не слід, виходячи з тексту в 1 Коринтянам 6:19-20: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму…». Якщо до певного питання застосовується біблійний принцип, то ми можемо з упевненістю подавати це як біблійну доктрину.

Отже, біблійна доктрина – це вчення, яке чітко викладене в Біблії. Деякі приклади включають створення Богом небес і землі (Буття 1:1), гріховність усіх людей (Римлянам 3), народження Ісуса від діви (Матвія 1:20-25; Луки 1:26-38), Його фізичну смерть і буквальне воскресіння (1 Коринтянам 15:3-11), спасіння тільки через віру (Ефесянам 2:8-9), богонатхнення Святого Письма (2 Тимофію 3:16-17) та багато іншого.

Проблеми виникають тоді, коли люди плутають ці категорії. Наприклад, навчати, що народження від діви є необов'язковою доктриною, в яку християни можуть вірити або ні, означає відкидати ключове вчення Біблії. Це подає біблійну доктрину як несуттєву. З іншого боку, дехто видає позабіблійні вчення за біблійні доктрини. Думкам та особистим смакам людини присвоюється значення Божого закону; іноді це трапляється у питаннях одягу, стилю музики та харчування. Ті, що «навчають наук – людських заповідей» (Марка 7:7), стають подібними до фарисеїв, яких Ісус рішуче засуджував.

Наша мета має полягати в тому, аби говорити ясно та твердо, коли Святе Письмо ясне щодо цього. З позабіблійними питаннями нам слід бути обережними, щоб уникнути догматизму. Як кажеться у давньому вислові: «У головному – єдність, у другорядному – свобода, в усьому – любов».

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Коли доктрина може насправді вважатися біблійною?