Що говориться в Біблії про страждання?



Запитання: Що говориться в Біблії про страждання?

Відповідь:
З усіх проблем, що торкаються християнства в наші дні, мабуть, найскладніше пояснити проблему страждань. Чому люблячий Бог допускає, щоб страждання мали місце у створеному Ним світі? Для тих, хто зазнав страждань, це не просто філософська проблема, а щось глибоке, особисте й емоційне. Що говорить Біблія про це? Чи є в ній приклади страждань і поради щодо того, як реагувати на них?

Біблія надзвичайно реалістична щодо проблеми страждань. Ціла книга в ній присвячена даному питанню. Вона розповідає про людину на ім’я Йов і починається зі сцени на небесах, яка розкриває читачеві підґрунтя всього, що відбудеться далі. Йов страждає через суперечку між Богом і дияволом. Можна припустити, що це не було відомо ні Йову, ні будь-кому з його друзів. Тому не дивно, що вони намагалися пояснити причини його страждань з позиції свого незнання, поки Йову, зрештою, не залишилося нічого, як тільки покластися на Бога та сподіватися на Його викуплення. Ані Йов, ані його друзі не розуміли тоді, що спричинило його страждання. Насправді, коли Йов наприкінці зустрівся з Господом, він мовчав. Мовчання, що стало реакцією Йова, жодною мірою не применшує сильного болю та втрати, які він так терпляче зносив. Воно, швидше, підкреслює важливість довіри Божим цілям під час страждань, навіть якщо ці цілі нам незрозумілі. Страждання, як і всі інші людські переживання, направляються превеликою мудрістю Бога. Врешті-решт ми осягнемо, що можемо ніколи і не дізнатися конкретної причини своїх страждань, але нам слід довіряти нашому Владиці-Богу. Це і є реальною відповіддю на страждання.

Інший приклад страждання в Біблії – це історія Йосипа з книги Буття. Йосип був проданий у рабство рідними братами. В Єгипті він був звинувачений за вчинки, яких не робив, через що потрапив до в’язниці. Внаслідок страждань і стійкості Йосипа, через Божу волю й благодать, пізніше він був призначений правителем Єгипту, правою рукою фараона. Він отримав можливість допомогти іншим народам під час голоду, а також своїй власній родині та братам, що продали його в неволю! Ось слова Йосипа, адресовані останнім: «Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, – щоб заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, – я буду утримувати вас та дітей ваших!» (Буття 50:20-21).

У посланні Римлянам (8:28) містяться слова розради для тих, хто перебуває в нужді та стражданнях: «І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре». Керуючись Своїм провидінням, Бог управляє всім, що відбувається в нашому житті, включаючи страждання, спокуси та гріх, – задля нашого тимчасового й вічного блага.

Псалмоспівець Давид пережив чимало страждань, що відображено в його поезії, зібраній у книзі Псалмів. Читаючи Псалом 21, ми відчуваємо біль Давида: «Боже мій, Боже мій, – нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого!.. Мій Боже, взиваю я вдень, – та Ти не озвешся, і кличу вночі, – і спокою немає мені! Та Ти – Святий, пробуваєш на хвалах Ізраїлевих! На Тебе надіялись наші батьки, надіялися – і Ти визволив їх. До Тебе взивали вони – і спасені були, на Тебе надіялися – і не посоромились. А я – черв’як, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі. Всі, хто бачить мене, – насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають! "Покладався на Господа він, – хай же рятує його, нехай Той його визволить, – він-бо Його уподобав!"» (в. 2-9).

Давид не розумів, чому Бог не втрутиться і не покладе край його стражданням і болю. Він бачить Бога, Який сидить на троні, Святого, Якого прославляє Ізраїль. Він перебуває на небесах, де все добре, де немає плачу та страху, немає ні голоду, ні ненависті. Як Йому знати все, що терплять люди? Давид продовжує скаржитися: «Бо пси оточили мене… обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої… Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бачать нещастя в мені! Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають…» (в. 17-19).

Чи відповів Бог Давидові? Так, багато віків по тому відповідь була дана. Приблизно через тисячу років нащадок Давида на ім’я Ісус був убитий на горі Голгофа. Ісус на хресті зазнав страждань і принижень, як і Його предок. Руки й ноги Христа були проколені, одяг поділений між Його ворогами. Він був виставлений на посміховисько. Насправді, Христос повторив слова, з яких Давид почав свій псалом: «Боже Мій, Боже Мій, – нащо Мене Ти покинув?» (Марка 15:34). Так Він ототожнив Свої страждання зі стражданнями Давида.

Ісус, вічний Син Божий, в Якому перебуває повнота божества, жив на землі як людина і переживав голод, спрагу, спокуси, сором, переслідування, втрати, зраду, знущання, несправедливість та, врешті, смерть. Тому Він є Тим, Кого бракувало Йову (9:33-35): «Поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку… Нехай забере Він від мене Свого бича, Його ж страх хай мене не жахає, тоді буда казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!..».

Християнський теїзм, фактично, є єдиним світоглядом, який може послідовно роз’яснити проблему зла та страждань. Християни служать Богові, Який жив на цій землі, зазнав багато страждань і навіть був страчений. Розп’яття Ісуса можна розглядати як найвеличніший вияв Божої справедливості. Якби Бога запитали, наскільки Він занепокоєний проблемою зла та страждань, то Він може вказати на хрест і сказати: «Настільки!». Христос пережив розлуку зі Своїм Отцем, коли сказав: «Боже Мій, Боже Мій, – нащо Мене Ти покинув?». Він пережив ті ж муки, що і багато людей, які сьогодні відчувають себе позбавленими Божої допомоги й любові.


Повернутися на стартову українську сторінку

Що говориться в Біблії про страждання?