Чому так важливо вірити в непомильність Біблії?



Запитання: Чому так важливо вірити в непомильність Біблії?

Відповідь:
Ми живемо в такий час, коли люди зазвичай знизують плечима, стикаючись з помилкою. Замість того, щоб питати, як Пілат: «Що таке істина?», постмодерністська людина каже: «Ніщо не є істиною», або ж: «Істина існує, але ми не можемо її знати». Ми звикли, що нас обманюють, і багато людей спокійно приймають хибне твердження, що Біблія також містить помилки.

Доктрина про непомильність або непогрішність Біблії є надзвичайно важливою, тому що істина має значення. Це питання стосується характеру Бога і лежить в основі нашого розуміння всього, чого навчає Біблія. Ось кілька причин, чому ми маємо вірити в абсолютну непомильність Біблії:

1. Сама Біблія стверджує, що є досконалою. «Господні слова – чисті слова, очищене вогнем срібло, випробуване в землі – сім разів очищене» (Псалом 11:7; тут і далі – переклад Українського Біблійного Товариства). «Господній закон бездоганний» (Псалом 18:8). «Усі Божі слова випробувані вогнем (тобто чисті)» (Притчі 30:5). Ці твердження про чистоту й досконалість є абсолютними твердженнями. Зверніть увагу, тут не йдеться, що Слово Боже «в основному» чисте або «майже» ідеальне. Біблія наполягає на повній досконалості, не залишаючи місця для теорії про «часткову досконалість».

2. Біблія – або цілковита істина, або цілковита неправда. Якщо у відомій газеті буде знайдено помилки, то вона швидко буде дискредитована. І нічого не змінять твердження на кшталт: «Усі помилки містяться лише на 3 сторінці». Щоб документ був надійним, він має бути достовірним у всьому. Так само – якщо Біблія є неточною, коли йдеться про геологію, то як можна довіряти її теології? Вона – або надійний документ, або ні.

3. Біблія є відображенням свого Автора – всі її книги. Біблія була написана самим Богом, тому що Він діяв через людських авторів через процес, званий «натхненням». «Усе Писання богонатхненне» (2 Тимофію 3:16; див. також 2 Петра 1:21 та Єремії 1:2).

Ми віримо, що Бог, Який створив всесвіт, здатний написати книгу. І Бог, що є бездоганним, здатний написати бездоганну книгу. Питання не лише в тому, чи є в Біблії помилки, а чи може Бог помилятися. Якщо Біблія має фактичні помилки, то Бог не є всезнаючим і може помилятися. Якщо вона містить дезінформацію, то Бог обманює. Якщо вона містить протиріччя, то Бог є автором безладу. Інакше кажучи, якщо непомильність Біблії – омана, тоді і Бог не є Богом.

4. Біблія судить нас, а не навпаки. «Слово Боже … судить думки й наміри серця» (Євреям 4:12). Зверніть увагу на зв’язок між «Словом» і «серцем». Слово судить – серце судиме. Ставитися скептично до певних частин Слова з будь-яких причин означає перевертати цей процес. Ми стали експертами, і Слово має поступитися перед нашим «вищим розумінням». Але Бог каже: «О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом?» (Римлянам 9:20).

5. Біблійна вістка має бути прийнята повністю. Це не набір незалежних доктрин, з яких ми можемо вибирати. Багатьом людям подобаються вірші, в яких говориться, що Бог їх любить, але вони не сприймають ті тексти, де сказано, що Він судитиме грішників. Але ми просто не можемо вибирати те, що нам подобається в Біблії, й відкидати все інше. Якщо вона помиляється, наприклад, щодо пекла, то хто може сказати, що вона права стосовно небес або чогось іще? Якщо Біблія не може правильно й детально описати творіння, тоді, можливо, не слід довіряти подробицям про спасіння? Якщо історія Йони – міф, то, можливо, такими ж є й історії про Ісуса? Навпаки, Бог сказав те, що сказав, і Біблія представляє нам повну картину того, ким Він є. «Господи, Твоє слово навіки залишається незмінним на небі» (Псалом 118:89).

6. Біблія є нашим єдиним мірилом віри й діяльності. Якщо вона ненадійна, то на чому нам засновувати свої переконання? Ісус просить наc вірити, і це включає віру в те, що Він говорить у Своєму Слові. Івана 6:67-69 є чудовим уривком. Ісус щойно став свідком відступництва багатьох людей, які стверджували, що слідують за Ним. Тоді Він звернувся до дванадцяти апостолів і запитав: «Може, і ви хочете відійти?». Петро ж відповів за всіх інших, кажучи: «Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя». Нехай і в нас буде така ж упевненість у Господі та Його Слові життя.

Ніщо з написаного в цій статті не слід розглядати як заперечення істинної науки. Непомильність Біблії не означає, що ми повинні припинити використовувати свій розум. Нам наказано вивчати Слово (2 Тимофію 3:14-17), і ті, хто досліджує його, заслуговують схвалення (Дії 17:11). Крім того, ми визнаємо, що в Біблії є важкі для розуміння місця, а також що існують щирі розбіжності з приводу їх тлумачення. Наша мета – підходити до Святого Письма з благоговінням та молитвою, і коли ми знаходимо щось незрозуміле для нас, ми молимося старанніше, вивчаємо ретельніше, і – якщо відповідь усе ще недоступна – смиренно визнаємо свою власну обмеженість перед бездоганним Божим Словом.


Повернутися на стартову українську сторінку

Чому так важливо вірити в непомильність Біблії?