Чи навчає Біблія про хрещення віруючих / кредобаптизм?


Запитання: Чи навчає Біблія про хрещення віруючих / кредобаптизм?

Відповідь:
Хрещення вже багато років є предметом дискусій у християнських колах. Насправді, дискусії точилися ще в ранній церкві. Павло торкнувся даного питання в 1 Коринтянам 1:13-17. Віруючі місцевої церкви хизувалися тим, що їх охрестив апостол, сперечаючись про те, чиє хрещення було кращим. Павло дорікнув їм за це та наголосив: «Бо Христос не послав мене, щоб христити, а звіщати Євангелію». З цього твердження стає очевидним, що існує чітка різниця між визнанням Євангелія та актом хрещення. Вони пов'язані, але не є однаково важливими.

Згідно зі Святим Письмом хрещення водою є важливим першим кроком у слідуванні за Христом як Господом. Він Сам охрестився (Матвія 3:16; Луки 3:21), і вказав віруючим у Нього наслідувати Його приклад як підтвердження того, що їхні серця змінилися (Дії 8:16; 19:5). Це – дія, за допомогою якої віруючий в Ісуса свідомо засвідчує свою віру. Хрещення віруючих також називають «кредобаптизмом» – даний термін походить від латинського слова, що означає «віровчення»; а це вказує, що хрещення є символом прийняття людиною певної доктрини чи віровчення.

Другий розділ книги Дії апостолів чітко навчає про хрещення віруючих. Там описано, як Петро в день П'ятидесятниці проповідував євангельську звістку в Єрусалимі. Із силою Святого Духа він упевнено проголосив про смерть і воскресіння Христа та закликав слухачів покаятись і повірити в Нього (Дії 2:36, 38). Реакція на його виклад Євангелія описана у вірші 41: «Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися». Зверніть увагу на послідовність – вони спочатку прийняли слово (Євангеліє Христа), а потім охрестилися. Хрестилися лише ті, хто повірив. Ми бачимо таку ж послідовність у Дії 16, коли спасіння отримав тюремник у Филипах та його родина. Вони повірили і потім охрестилися (Дії 16:29-34). Апостоли практикували хрещення віруючих, а не невіруючих.

Хрещення віруючих відрізняється від хрещення немовлят тим, що дитина, яка не розуміє Євангелія, не може вважатися віруючою у Христа. Хрещення ж віруючого передбачає, що людина почула Євангеліє, визнала Ісуса своїм Спасителем і вирішила охреститися. Це – її вибір. Коли хрестять немовля, за нього хтось інший робить вибір. Прихильники такої практики часто навчають, що хрещення водою є засобом передачі Святого Духа людині. Вони посилаються насамперед на слова Петра у Дії 2:38: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, – і дара Духа Святого ви приймете!». Вони вважають, що хрещення немовлят забезпечує їм спасіння. Проте таке хрещення ніде не згадується в Біблії. Дехто вказує на ряд епізодів хрещення апостолами всіх мешканців дому (Дії 11:14; 16:15, 33), припускаючи, що серед них могли бути і немовлята, проте це виходить за межі того, про що йдеться у тексті.

У Новому Завіті хрещення водою є природним результатом рятівної віри та посвячення Ісусу як Спасителю та Господу (Дії 2:42; 8:35-37). Оскільки немовлята й маленькі діти не можуть прийняти свідоме рішення повірити у Христа та визнати Його своїм Господом, їхнє хрещення не має духовного значення. Якби хрещення виправдовувало їх перед Богом, тоді «спасенними» були би лише ті діти, чиї батьки здійснили відповідний обряд. Думка про те, що немовлята, чиї батьки не є віруючими, приречені на Господній гнів, не має біблійного підґрунтя. У Святому Письмі чітко вказано, що Бог судить серце кожної людини на підставі рішень її самої, а не її батьків (Римлянам 2:5-6; Єремії 17:10; Матвія 16:27; 2 Коринтянам 5:10).

Інші навчають, що хрещення водою необхідне для спасіння нарівні з покаянням і визнанням Ісуса своїм Господом (Римлянам 10:8-9). І хоча біблійні приклади показують, що хрещення зазвичай відбувалося відразу ж після навернення, Христос ніде не навчав, що воно може когось спасти. Під час Тайної вечері Він сказав: «Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:28). Віра у викуплення Його пролитою кров'ю є єдиною вимогою для примирення грішника з Богом. У посланні до Римлян 5:8-9 написано: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані».

Якби хрещення було потрібне для отримання вічного життя, тоді б Ісус помилявся, кажучи розбійникові на хресті: «Ти будеш зо Мною сьогодні в раю!» (Луки 23:43). У злочинця не було можливості охреститися перед тим, як постати перед Богом. Він став праведним, бо повірив у те, що Син Божий помирав за нього (Івана 3:16; Римлянам 5:1; Галатам 5:4). У Галатам 2:16 пояснюється той факт, що ніщо з того, що ми робимо, не може додати чи відняти від подвигу, здійсненого Христом за нас, включаючи хрещення: «А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!». Водне хрещення є важливим першим кроком послуху у слідуванні за Христом. Віруючі мають хреститися. Проте хрещення – це результат спасіння, а не його умова.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Чи навчає Біблія про хрещення віруючих / кредобаптизм?