Що Біблія говорить про гнів?


Запитання: Що Біблія говорить про гнів?

Відповідь:
Керування гнівом – це важлива тема. Християнські консультанти повідомляють, що близько 50% їхніх відвідувачів мають проблеми з керуванням гнівом. Гнів може спотворювати спілкування та псувати стосунки, він знищує радість і здоров’я багатьох людей. На жаль, люди намагаються виправдати свій гнів, замість того, щоб узяти відповідальність за нього. Кожна людина певною мірою бореться з гнівом. На щастя, Боже Слово містить принципи щодо того, як нам правильно поводитися з гнівом і як подолати гріховний гнів.

Гнів не завжди є гріхом. Існує тип гніву, схвалюваний Біблією, який часто називається «праведним обуренням». Бог гнівається (Псалом 7:12; Марка 3:5), і віруючим сказано гніватись (Ефесянам 4:26). Однак у Новому Завіті щодо нашого слова «гнів» використовуються два різних грецьких слова. Одне означає «пристрасть, енергія», а інше – «збудження, кипіння». Згідно з Біблією, гнів є даною Богом енергією, націленою на те, аби допомогти нам у вирішенні проблем. Приклади біблійного гніву включають конфронтацію Павла та Кифи через хибні вчинки останнього в Галатам 2:11–14; обурення Давида, коли той почув від пророка Натана про несправедливість (2 Самуїла 12), і гнів Ісуса з приводу осквернення деякими юдеями Божого храму в Єрусалимі (Івана 2:13–18). Зверніть увагу, що жоден із цих прикладів не стосується самозахисту, але захисту інших людей чи принципів.

Гнів перетворюється на гріх, коли містить егоїстичні мотиви (Якова 1:20), коли спотворюються Божі цілі (1 Коринтянам 10:31) або коли ми дозволяємо йому палати занадто довго (Ефесянам 4:26–27). Замість використання енергії, генерованої гнівом, на вирішення проблеми, що постала перед нами, ми можемо нападати на людину. Ефесянам 4:15–19 говорить, що ми маємо говорити правду з любов’ю та використовувати наші слова для збудування інших, а не дозволяти поганим чи руйнівним словам виходити з наших уст. На жаль, така отруйна мова зазвичай є характеристикою грішної людини (Римлянам 3:13–14). Гнів стає гріхом, коли йому дозволяють кипіти без опору, що призводить до збільшення шкоди (Притчі 29:11) і залишає спустошення, часто з невиправними наслідками. Гнів також часто стає гріхом, коли розгнівана людина відмовляється заспокоїтися, накопичує образу чи тримає все в собі (Ефесянам 4:26–27). Це може призвести до депресії та дратівливості через незначні речі, які не мають відношення до того, що лежить в основі проблем.

Ми можемо впоратися з гнівом за допомогою біблійних методів, визнаючи гріхом наш егоїстичний гнів і / або наше неправильне керування ним (Притчі 28:13; 1 Івана 1:9). Це визнання має бути і перед Богом, і перед тими, хто постраждав від нашого гніву. Нам не слід применшувати гріх, виправдовуючи його чи перекладаючи провину за нього на інших.

Ми можемо впоратися з гнівом біблійними методами, пам’ятаючи про Бога як про найвищого суддю. Це особливо важливо, коли люди зробили щось, щоб образити нас. Тексти в Якова 1:2–4, Римлянам 8:28–29 та Буття 50:20 вказують на той факт, що Бог – повелитель усього і Він володіє повним контролем над кожною обставиною та людиною на нашому шляху. Ніщо не відбувається з нами без Його схвалення або дозволу. І ці тексти говорять, що наш Бог – добрий Бог (Псалом 144:8–9, 17), Який допускає певні речі в нашому житті для блага нашого та інших людей. Нам необхідно роздумувати над цією істиною, поки вона не перейде від нашого розуму до серця і не змінить нашу реакцію на тих, хто ображає нас.

Ми можемо впоратися з гнівом за допомогою біблійних методів, даючи місце Божественному гнівові. Це особливо важливо у випадках несправедливості, коли «злі» люди знущаються з «безневинних». Тексти в Буття 50:19 і Римлянам 12:19 говорять нам не брати на себе роль Бога. Він – праведний, і ми можемо покладатися на Його справедливість, бо Він знає та бачить усе (Буття 18:25).

Ми можемо впоратися з гнівом біблійними методами, не віддаючи злом за зло (Буття 50:21; Римлянам 12:21). Це – ключ до перетворення нашого гніву на любов. Хоча наші вчинки походять з наших сердець, наші серця можуть бути змінені правильними вчинками (Матвія 5:43–48). Таким чином, ми можемо змінити свої почуття до іншої людини, змінюючи свої вчинки стосовно неї.

Ми можемо впоратися з гнівом, спілкуючись, аби вирішити проблему. Чотири базові правила спілкування описані у Посланні до Ефесян 4:15, 25–32:

1. Будьте «в любові правдомовні» (Ефесянам 4:15, 25). Люди не можуть читати наші думки. Ми маємо говорити чесно та правдиво.

2. Не зволікайте (Ефесянам 4:26–27). Ми не повинні дозволяти тому, що турбує нас, розростатися, поки ми не втратимо над цим контроль. Важливо розібратися і поділитися тим, що нас турбує, до цього моменту.

3. Нападайте на проблему, а не на людину (Ефесянам 4:29, 31). У зв’язку з цим, ми повинні пам’ятати про важливість не підвищувати наш голос (Притчі 15:1).

4. Дійте – не реагуйте (Ефесянам 4:31–32). Через наше гріховне єство наша перша реакція часто може виявитися грішною (в. 31). Час, витрачений на те, щоби «порахувати до десяти», слід використати, щоб обміркувати богобоязливу відповідь (в. 32) і нагадати собі, як гнів може бути направлений на вирішення проблем, а не на їхнє посилення.

Зрештою, ми повинні діяти, щоб вирішити нашу частину проблеми (Дії 12:18). Ми не можемо контролювати те, як інші діють чи відповідають, але ми можемо внести зміни, необхідні з нашого боку. Подолання темпераменту не досягається миттєво. Але за допомогою молитви, вивчення Біблії та віри в Божого Святого Духа грішний гнів може бути викорінений. Так само, як ми могли дозволити гніву прорости в нашому житті за допомогою звички, ми маємо виробляти правильне реагування, поки воно не стане нашою звичкою.

English
Повернутися на стартову українську сторінку

Що Біблія говорить про гнів?

Дізнайтеся, як ...

Провести вічність із Богом



Отримати прощення від Бога