Що таке завіт з Авраамом?


Запитання: Що таке завіт з Авраамом?

Відповідь:
Завіт – це договір між двома сторонами. Існує два основних типи договорів: умовний та безумовний. Умовний або двосторонній договір – це угода, яка зобов'язує до виконання обидві сторони. Вони погоджуються виконувати певні умови. Якщо якась із них не робить цього, то завіт вважається порушеним і жодна зі сторін більше не повинна виконувати його умови. Безумовним або одностороннім договором є угода між двома сторонами, згідно з якою лише одна з них зобов'язується щось виконати. Від іншої сторони не вимагається нічого.

Завіт із Авраамом – це безумовний завіт. Бог дав обітниці, які нічого не вимагали від Авраама. У Буття 15:18-21 описана частина цього завіту, яка стосується зокрема розмірів землі, обіцяної Авраамові та його нащадкам.

Сам завіт з Авраамом записаний у Буття 12:1-3. Церемонія, описана в 15-му розділі, вказує на його безумовність. Якби обидві сторони завіту пройшли між частинами жертовних тварин, то це б означало, що виконання завіту залежало від виконання зобов'язань обома сторонами. Проте поміж розсіченими тваринами перейшов тільки «смолоскип огняний» (в. 17), що вказував на Бога. Така Його одностороння дія вказує на те, що завіт є виключно Його обітницею. На Авраама Він навіяв сон, аби той не зміг пройти між двома половинами тварин. Виконати завіт мав лише Господь.

Пізніше Бог дав Авраамові обряд обрізання як особливий знак завіту (Буття 17:9-14). Усі чоловіки з роду патріарха мали пройти обрізання і таким чином носити знак того, що вони були частиною Божого фізичного благословення у світі. Будь-який нащадок Авраама, який відмовлявся від обрізання, оголошував себе поза цим завітом; це пояснює, чому Господь розгнівався на Мойсея, коли той не обрізав свого сина (Вихід 4:24-26).

Бог вирішив відокремити для Себе особливий народ, і через нього Він збирався благословити всі народи. Завіт із Авраамом має першочергове значення для вірного розуміння концепції царства та є фундаментальним для старозавітної теології. До цього завіту не додаються якісь умови, виконання яких залежало би від людини. По-друге, це – буквальний завіт, обітниці якого слід сприймати відповідним чином. Обіцяний край потрібно розуміти в буквальному сенсі – це не образ небес. По-третє, це також і нескінченний завіт – обітниці, дані Богом Ізраїлю, є вічними.

Завіт із Авраамом має три головні особливості:

1. Обітниця землі (Буття 12:1). Бог покликав Авраама піти з Харану до краю, який Він бажав йому дати. Ця обітниця підтверджується в Буття 13:14-18; розміри землі наведені в Буття 15:18-21 (що виключає будь-які гіпотези про виконання цього завіту на небесах). Аспект землі в завіті з Авраамом розширений у книзі Повторення Закону 30:1-10, де записаний палестинський завіт.

2. Обітниця потомства (Буття 12:2). Бог пообіцяв Авраамові дати від нього початок великому народу. Бездітному 75-річному патріарху (Буття 12:4) було обіцяне численне потомство. Ця обітниця розширена в Буття 17:6, де Господь проголосив, що від Авраама підуть народи та царі. Ця обітниця (доповнена в завіті Давида у 2 Самуїла 7:12-16) мала здійснитися на престолі Давида з пануванням Месії над єврейським народом.

3. Обітниця благословення та викуплення (Буття 12:3). Бог пообіцяв благословити Авраама та – через нього – всі народи землі. Ця обітниця була розширена в Новому Завіті (Єремії 31:31-34; пор. з Євреям 8:6-13), і вона безпосередньо стосується духовного благословення та викуплення Ізраїлю. В Єремії 31:34 провіщається прощення гріхів. Безумовність і вічність завіту демонструються тим, що він був також підтверджений спочатку Ісаку (Буття 21:12; 26:3-4) – і обітниці йому знову передбачають безумовність завіту, – а потім і Якову (Буття 28:14-15). Цікаво, що Господь підтверджував ці обітниці, незважаючи на гріхи патріархів, що ще раз підкреслює безумовність завіту з Авраамом.

Божий метод виконання завіту з Авраамом є буквальним, оскільки Він частково виконав його протягом історії: Він благословив Авраама, надавши йому землю (Буття 13:14-17), і через століття нащадки останнього отримали контроль над цією землею: «І дав Господь Ізраїлеві ввесь той Край, що присягнув був дати його їхнім батькам, і вони посіли його та й осілися в ньому» (Ісуса Навина 21:43). Господь поблагословив Авраама духовно (Буття 13:8, 18; 14:22-23; 21:22) та дав йому незліченне потомство (Буття 22:17; 49:3-28). Однак ще один важливий аспект завіту з Авраамом вимагає майбутнього виконання в правлінні Месії:

1. Ізраїль як нація володітиме всією землею в майбутньому. Численні старозавітні тексти передбачають майбутнє благословення Ізраїлю та його володіння землею, як було обіцяно Авраамові. Єзекіїль згадував про день, коли Ізраїль повернеться на свою землю (Єзекіїля 20:33-37, 40-42; 36:1-37:28).

2. Народ Ізраїлю визнає Ісуса як Месію, буде прощений і відновлений (Римлянам 11:25-27).

3. Ізраїль покається та буде прощений Богом у майбутньому (Захарія 12:10-14). Завіт із Авраамом буде остаточно виконаний з поверненням Месії для спасіння і благословення Свого народу. Саме через народ Ізраїлю Господь пообіцяв у Буття 12:1-3 поблагословити всі інші народи світу. Це найвище благословення здійсниться у прощенні гріхів і правлінні Месії на Землі.

English


Повернутися на стартову українську сторінку

Що таке завіт з Авраамом?