Якою була роль Святого Духа в Старому Завіті?



Запитання: Якою була роль Святого Духа в Старому Завіті?

Відповідь:
Роль Святого Духа в Старому Завіті є такою ж, як і в Новому. Коли ми говоримо про неї, то можемо вирізнити чотири основні напрями, в яких діє Святий Дух: 1) відродження, 2) наповнення, 3) стримування й 4) наділення можливостями для служіння. Докази роботи Святого Духа в цих сферах присутні в Старому Завіті так само, як і в Новому.

Перший напрям роботи Духа – процес відродження. У зв’язку з цим ми ми маємо поняття «народження згори». Класичний текст для підтвердження вищесказаного можна знайти в Євангелії від Івана: «Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!» (Івана 3:3; тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Виникає питання – яке це має відношення до діяльності Святого Духа в Старому Завіті? Пізніше, у своєму діалозі з Никодимом, Ісус говорить йому наступне: «Ти – учитель Ізраїля, і не знаєш цього?» (Івана 3:10). Ісус відкриває Никодиму істину, що Святий Дух є джерелом нового життя, як показано в Старому Завіті. Прикладом можуть бути слова Мойсея ізраїльтянам, сказані перед входом до Землі обітованої: «Господь очистить твоє серце і серце твоїх нащадків, щоб ти любив Господа, свого Бога, з усього свого серця і з усієї своєї душі, щоб ти жив» (Второзаконня 30:6). «Очищення» серця – це справа Божого Духа і її може виконати лише Він. Також ми бачимо тему відродження в Єзекіїла 11:19-20 і 36:26-29.

Плодом роботи Духа у відродженні є віра (Ефесянам 2:8). Ми знаємо, що існували віруючі люди у старозавітні часи, оскільки в Євреям 11 наводяться імена багатьох із них. Віра, що виникає завдяки діяльності Святого Духа, мала бути присутньою у старозавітних святі, які бачили те, що станеться в майбутньому на хресті, й були переконані, що обіцяне Богом викуплення відбудеться. «Усі вони здалека побачили їх (обітниці) і привітали» (Євреям 11:13), віруючи в те, що Бог їм обіцяв, якщо вони перебуватимуть із Ним.

Другим аспектом роботи Духа в Старому Завіті є Його перебування або наповнення Ним. У цьому полягає головна відмінність між ролями Духа в Старому й Новому Завітах. Новий Завіт навчає про постійне перебування Святого Духа у віруючих (1 Коринтянам 3:16-17; 6:19-20). Якщо ми віримо в Христа як нашого Спасителя, то Дух Святий наповнює нас. Апостол Павло говорить, що це постійне перебування «є завдатком» того, що ми отримаємо «нашу спадщину» (Ефесянам 1:13-14). На відміну від Нового Завіту, Його появи в Старому були вибірковими й тимчасовими. У Старому Завіті Дух сходив на Ісуса Навина (Числа 27:18), Давида (1 Царств 16:12-13) і навіть Саула (10:10-11). У книзі Суддів Дух перебував у різних вождів, яких Бог обирав з метою визволення Ізраїлю від його гнобителів. Святий Дух відвідував цих людей для виконання конкретних завдань. Його перебування було виявом Божої милості до людини (у випадку з Давидом), та якщо Боже благовоління її залишало, то Дух відходив (як у випадку із Саулом у 1 Самуїла 16:14). Зрештою, Дух сходив на певних людей, незважаючи на їхній духовний стан (наприклад, на Саула, Самсона й багатьох суддів). Отже, якщо в Новому Завіті Дух живе тільки у віруючих і Його перебування є постійним, то в старозавітні часи Дух сходив на певних осіб для виконання конкретного завдання, незалежно від їхнього духовного стану. Як тільки завдання виконувалося, вірогідно, Дух залишав цю людину.

Третій вид роботи Духа в Старому Завіті полягає в стримуванні від гріха. У книзі Буття зазначено, що Святий Дух стримує гріховність людини і що Його робота в цьому напрямку може бути зупинена, якщо терпіння Бога стосовно гріха досягне «точки кипіння». Ця думка відображується в 2 Солунянам 2:3-8, коли дедалі більше відступництво в останній час свідчитиме про наближення Божого суду. До певного часу, поки не виявиться «людина беззаконня, син погибелі» (в. 3), Святий Дух буде стримувати сатану, але Він звільнить його тоді, коли це відповідатиме Божим планам.

Четвертим і останнім аспектом роботи Духа в Старому Завіті є наділення можливостями для служіння. Подібно до духовних дарів у Новому Завіті, Він сходив на певних людей для їхнього служіння. Розглянемо приклад Веселеїла з книги Вихід 31:2-5, який був обдарований для виконання різноманітних робіт, пов’язаних зі спорудженням скинії. Крім того, враховуючи вибіркове й тимчасове перебування Святого Духа, як описано вище, ми бачимо, що ці люди були обдаровані для виконання ними певних завдань, наприклад, для правління народом Ізраїлю (як Саул і Давид).

Можна також згадати про роль Святого Духа у творінні. Буття 1:2 говорить про Духа, який «ширяв над водою» та брав участь у творінні. Аналогічним чином Дух відповідає за «нове творіння» (2 Коринтянам 5:17), тому що Він об’єднує людей у Боже Царство через відродження.

Загалом, сьогодні Дух виконує практично ті ж функції, що й у часи Старого Завіту. Головна відмінність полягає в постійному перебуванні Духа в сучасних віруючих. Ісус сказав щодо цієї зміни в служінні Духа наступне: «А ви знаєте Його, бо Він при вас перебуває, і у вас буде Він» (Івана 14:17).


Повернутися на стартову українську сторінку

Якою була роль Святого Духа в Старому Завіті?