У чому був зміст і мета спокус Ісуса?



Запитання: У чому був зміст і мета спокус Ісуса?

Відповідь:
Після хрещення Ісуса «Дух повів Його в пустелю; сорок днів він був спокушуваний дияволом» (Луки 4:1-2; тут і далі – Четвертий сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Три спокуси в пустелі були спробами сатани завоювати вірність Ісуса. Ми бачимо аналогічну спокусу в Євангелії від Матвія 16:21-23, де диявол через Петра спокушає Ісуса відмовитися від хреста, який був Йому призначений. Євангеліє від Луки 4:13 говорить нам, що після спокус у пустелі «диявол залишив Його до часу» – можливо, це вказує на те, що він продовжив спокушувати Ісуса, хоча подальші спокуси і не були описані в Біблії. Важливо те, що, незважаючи на різні спокуси, Він залишився безгрішним.

Те, що Божою метою було допустити спокусу Ісуса в пустелі, видно зі слів «Дух повів Його в пустелю». Однією з цілей було запевнити нас, що ми маємо Первосвященика, здатного співчувати всім нашим слабкостям і немочам (Євреям 4:15), оскільки Він був випробуваний усіма тими ж спокусами, що і ми. Людська природа нашого Господа дозволяє Йому співчувати нашим власним слабкостям, тому що Він був схильним до тих же слабкостей. «Бо в чому Сам постраждав, бувши випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування» (Євреям 2:18). Отже, коли ми проходимо через життєві випробування, то можемо бути певні, що Ісус розуміє й співчуває, зазнавши тих же випробувань.

Спокуси Ісуса відповідають трьом категоріям, які є спільними для всіх людей. Перша спокуса стосується пожадливості тіла (Матвія 4:3-4), вона включає різноманітні фізичні бажання. Наш Господь був голодним і диявол спокушував Його перетворити каміння на хліб, але Він відповів, процитувавши Второзаконня 8:3. Друга спокуса стосується життєвої гордості (Матвія 4:5-7), і щодо неї диявол спробував використати проти Ісуса уривок з Писання (Псалом 90:11-12), але Господь відповів також за допомогою Біблії (Второзаконня 6:16), заявивши, що було би неправильним для Нього зловживати Своєю силою.

Третя спокуса стосується пожадливості очей (Матвія 4:8-10), і якби існував швидкий шлях до месіанства, без страждань і розп’яття, зазнати які Він прийшов, він би пролягав саме через неї. Диявол уже мав контроль над царствами світу (Ефесянам 2:2), але був готовий віддати Христові все в обмін на Його відданість. Сама думка про це майже викликала тремтіння в божественній природі Господа, і Він різко відповів: «Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!» (Матвія 4:10; Второзаконня 6:13).

Є багато спокус, яким ми піддаємося через те, що наше тіло за природою є слабким, але ми маємо Бога, Який не допустить, щоб наше випробування було понад те, що ми можемо витримати, – Він «дасть і вихід» (1 Коринтянам 10:13). Тому ми можемо перемогти і дякувати Господу за звільнення від спокуси. Досвід Ісуса в пустелі допомагає нам помічати ці загальні спокуси, які перешкоджають нашому ефективному служінню Богові.

Окрім того, з відповідей Ісуса ми дізнаємося, як саме нам слід реагувати на спокуси – за допомогою Божого Слова. Сили зла приходять до нас із безліччю спокус, але всі вони ґрунтуються на тих же трьох речах: пожадливості очей, пожадливості тіла й життєвій гордості (1 Івана 2:16). Ми можемо лише визнати та боротися з цими спокусами, насичуючи істиною свої серця та розуми. Обладунки християнських воїнів у духовній битві містять лише одну наступальну зброю – «духовний меч, яким є Боже Слово» (Ефесянам 6:17). Глибоке знання Біблії покладе меч у наші руки й дозволить нам здобути перемогу над спокусами.


Повернутися на стартову українську сторінку

У чому був зміст і мета спокус Ісуса?