Запитання
Що таке бахаїзм?
Відповідь
Бахаїзм – це одна з новітніх світових релігій, що виникла з шиїтського ісламу в Персії (сучасний Іран). За порівняно короткий час вона розвинулася в унікальну світову релігію за своїм розміром (5 мільйонів людей), глобальним охопленням (236 країн), практичною автономією від батьківської релігії ісламу та доктринальною унікальністю (будучи монотеїстичною й водночас інклюзивною).
Передвісником бахаїзму був Саїд Алі Магомет, який 23 травня 1844 року оголосив себе Бабом («ворітьми»), восьмим виявом Бога та першим із часів Магомета. У цьому твердженні передбачалося невизнання Магомета як останнього й найбільшого пророка та заперечення унікального авторитету Корану. Іслам не приймав такого вчення. Баб та його послідовники зазнали жорстоких переслідувань і Баб був страчений як політичний злочинець шість років по тому в Табрізі. Але перед смертю він провістив появу пророка на ім’я «Той, кого явить Бог». 22 квітня 1863 року один із його послідовників, Мірза Хусейн Алі, оголосив себе виконанням цього пророцтва й останнім виявом Бога. Він прийняв титул Бахаулла («Слава Божа»). Отже, Баб розглядався як предтеча, який вів до Бахаулли, що є найвизначнішим виявом сучасної епохи. Його послідовники стали називатися бахаї. Унікальність цієї віри виявляється в заявах Бахаулли. Він не лише стверджував, що є останнім пророком, що провіщається в шиїтському ісламі, та виявом Бога, але й заявляв, що є другим пришестям Христа, обіцяним Святим Духом, Днем Бога, Майтреєю (з буддизму) та Крішною (з індуїзму). Уже на найбільш ранніх стадіях бахаїзму можна було спостерігати його прагнення до інклюзивності.
Як стверджується, після Бахаулли не було інших виявів, і він передав лідерство, призначивши наступником свого сина Аббаса Еффенді (пізніше Абдул-Баха, «раба Баха»). Хоча наступники не могли проголошувати слова від Бога, вони були здатні безпомилково тлумачити писання та вважалися хранителями істинного Божого слова на землі. Абдул-Баха призначив наступником свого онука Шоґі Еффенді. Але той помер, не встигнувши призначити свого наступника. Прогалина була заповнена геніально організованим керівним органом під назвою Всесвітній дім справедливості, що й досі керує всесвітньою вірою бахаї. Зараз бахаїзм існує як світова релігія, й у Всесвітньому домі справедливості, м. Хайфа (Ізраїль), проводяться щорічні міжнародні конференції.
Основні доктрини бахаїзму можуть приваблювати своєю простотою:
1. Поклоніння єдиному Богові й узгодження всіх основних релігій.
2. Повага до різноманітності та моральності людства, а також усунення всіх упереджень.
3. Встановлення миру на землі, рівність статей і загальна освіта.
4. Співпраця між наукою та релігією в пошуках істини.
До цього можуть бути додані деякі неочевидні переконання та практики:
5. Універсальна допоміжна мова.
6. Універсальні ваги та міри.
7. Бог, будучи незбагненним, відкриває себе через вияви.
8. Ці вияви є своєрідним прогресивним одкровенням.
9. Відмова від прозелітизму (агресивного свідчення).
10. Вивчення різних писань, не обмежуючись лише книгами бахаїзму.
11. Молитва та поклоніння є обов’язковими, і багато з них здійснюється відповідно до конкретних вказівок.
Віра бахаї має складну структуру, і багато її сучасних послідовників є освіченими, красномовними, еклектичними, політично ліберальними, проте водночас соціально консервативними (тобто, виступають проти абортів, підтримують традиційну сім’ю тощо). Крім того бахаї мають розуміти не лише свої власні унікальні писання, а й вивчати інші світові релігії. Тому цілком можливо зустріти представника цієї віри, який краще розбирається в християнстві, ніж середньостатистичний християнин. Бахаїзм також приділяє значну увагу освіті в поєднанні з деякими ліберальними цінностями – гендерний егалітаризм, загальна освіта й гармонія між наукою та релігією.
Однак у вірі бахаї є багато теологічних прогалин і доктринальних невідповідностей. Порівняно з християнством, її основні вчення є, загалом, лише поверхневими. Ґрунтовна критика бахаїзму може зайняти томи, тому нижче наведені лише деякі зауваження.
Бахаїзм навчає, що Бог незбагненний за Своїм Єством. Його послідовникам важко пояснити, як можна мати складне богослов’я про Бога, стверджуючи при цьому, що Він є «незбагненним». І аргумент, що людство дізнається про Нього через пророків і вияви, не надто допомагає, бо якщо Його пізнати неможливо, то в нас немає орієнтиру для визначення того, який учитель каже правду. Християнство ж навчає, що Бога пізнати можна, і це відомо навіть невіруючим, які можуть і не мати стосунків із Ним. У посланні до Римлян 1:20 написано: «Тож Його невидиме – Його вічна сила і Божественність – від створення світу через творіння стає зрозумілим» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства). Його можливо пізнати не лише через творіння, а й через Його Слово та присутність Святого Духа, Який веде і скеровує нас, а також свідчить про те, що ми – Його діти (Римлянам 8:14-16). Ми не просто можемо знати Бога, але й можемо пізнати Його як нашого Отця (Галатам 4:6). Справді, Господь може не закладати Свою нескінченність у наші обмежені розуми, але людина таки здатна мати часткове знання про Нього, яке є цілковито істинним і достатнім.
Про Ісуса бахаїзм навчає, що Він був виявом Бога, а не втіленням. Ця різниця видається незначною, та насправді вона є величезною. Бахаї вірять, що Бог незбагненний – отже, Він не міг втілитися і перебувати серед людей. Якщо Ісус є Богом у буквальному сенсі, то Його можна пізнати, а це означає, що можна пізнати й Бога, що підриває основи вчення бахаїзму. Отже, вони навчають, що Ісус був лише відображенням Бога. Так само, як можна подивитися на відображення сонця у дзеркалі та сказати: «Є сонце», так можна поглянути й на Ісуса і сказати: «Є Бог», маючи на увазі лише відображення Бога. Тут знову постає проблема вчення про те, що Бог є «непізнаваним», оскільки немає способу відрізнити справжні вияви або справжніх пророків від хибних. Водночас християни стверджують, що Ісус відокремив Себе від усіх інших виявів і підтвердив Свої слова про власну божественність, фізично поставши з мертвих (1 Коринтянам 15), що бахаї також заперечують. Хоча воскресіння є чудом, воно є історично обґрунтованим фактом, враховуючи безліч існуючих доказів. Доктор Гері Хабермас, доктор Вільям Лейн Крейг і Н.Т. Райт успішно захищають історичність воскресіння Ісуса0 Христа.
Віра бахаї також заперечує достатність Христа і Святого Письма. Згідно з їхнім вченням Крішна, Будда, Ісус, Магомет, Баб і Бахаулла були виявами Бога, і останні мали найбільший авторитет, оскільки в них було найповніше Його одкровення, відповідно до ідеї прогресивного одкровення. Тут можна застосувати християнську апологетику для демонстрації унікальності постулатів християнства, його доктринальної та практичної істинності, що виключає інші релігійні системи. Бахаї, тим не менше, зосереджені на тому, аби показати, що всі основні світові релігії зрештою є сумісними. Будь-які відмінності вони пояснюють у наступний спосіб:
1 . Соціальні закони – замість надкультурних духовних законів.
2 . Раннє одкровення – на противагу більш «повному» пізньому одкровенню.
3 . Спотворене вчення або неправильне тлумачення.
Але навіть приймаючи ці умови, світові релігії є надто різноманітними та кардинально відрізняються, щоб їх можна було поєднати. З огляду на очевидний факт, що вони навчають і практикують протилежні речі, бахаї беруть на себе відповідальність за порятунок основних світових релігій, знищуючи при цьому майже все, що є фундаментальним для цих релігій. За іронією долі, найбільш інклюзивні релігії – буддизм та індуїзм – є класичними атеїстичною і пантеїстичною релігіями, відповідно ні атеїзм, ні пантеїзм не допускаються в межах суто монотеїстичної віри бахаї. Водночас релігії, що є найменш теологічно інклюзивними щодо бахаїзму – іслам, християнство, ортодоксальний юдаїзм – є монотеїстичними, як і бахаї.
Окрім того, бахаїзм навчає про своєрідне спасіння, засноване на ділах. Це не дуже відрізняється від ісламу в його ключових вченнях про спасіння, за винятком того, що бахаї мало навчають про загробне життя. Земне життя має бути сповнене добрими ділами, щоб урівноважити чиїсь погані вчинки та показати себе гідними остаточного спасіння. Гріх не сплачується або знищується – радше він виправдовується доброзичливим Богом. Людина не має значущих стосунків із Ним. Насправді, бахаї навчають, що в Божій сутності немає особистості – вона міститься лише в Його виявах. Отже, людина не може встановити особисті стосунки з Богом. Відповідно, християнське вчення про благодать переосмислене так, що «благодать» означає «Божий дозвіл людині заслужити спасіння». Ця доктрина включає заперечення жертовного викуплення Христа та мінімізацію важкості гріха.
Християнський погляд на спасіння кардинально відрізняється. Гріх розглядається як те, що має вічні й нескінченні наслідки, будучи злочином проти нескінченно досконалого Бога (Римлянам 3:10, 23). Гріх також є настільки великим, що заслуговує жертви життя (крові) та піддається вічному покаранню в загробному світі. Проте Христос був покараний замість нас, померши як безневинна жертва за винне людство. Оскільки людина нічого не може зробити, щоб виправдати себе або заслужити вічну нагороду, вона має або померти за свої власні гріхи, або повірити, що Христос милостиво помер за неї (Ісаї 53; Римлянам 5:8). Отже, спасіння отримується або з Божої благодаті через віру людини, або ж вічного спасіння просто не існує.
Не дивно, що бахаїзм проголошує Бахауллу другим пришестям Христа. Сам Ісус попереджав нас в Євангелії від Матвія про останні часи: «Тоді, коли хто вам скаже: Ось тут Христос! Або: Там! – не вірте. Бо постануть лжехристи та лжепророки і будуть чинити великі ознаки й чудеса, щоби звести, якщо вдасться, навіть і вибраних» (Матвія 24:23-24). Цікаво, що бахаї зазвичай заперечують або мінімізують будь-які чудеса Бахаулли. Його унікальні духовні твердження засновані на самопризначеній владі, надприродній мудрості, багатьох працях, чистому житті, консенсусі більшості й інших суб’єктивних тестах. Більш об’єктивні тести, як, наприклад, пророче виконання, використовують надмірно алегоричні інтерпретації священних писань (див. «Злодій уночі» Вільяма Сірса, англ. «Thief in the Night»). Віра в Бахауллу значною мірою зводиться до позиції віри – чи бажає людина визнати його виявом Бога, за відсутності об’єктивних доказів? Звичайно ж християни також закликають до віри, проте в них є переконливі й очевидні докази разом із цією вірою.
Тому бахаїзм не може бути узгоджений із класичним християнством, і до нього є багато запитань. Як непізнаваний Бог міг привести до такої складної теології й виправдати появу нової світової релігії, є загадкою. Віра бахаї слабка в боротьбі з гріхом, розглядаючи його так, ніби він не є серйозною проблемою та долається людськими зусиллями. Божественність Христа заперечується, як і буквальна природа Його воскресіння. Для бахаїзму однією з найбільших проблем є його плюралізм. Тобто, як можна узгодити настільки різні релігії, не знищуючи їх теологію? Легко стверджувати, що світові релігії мають спільні риси у своїх етичних ученнях і концепції кінцевої реальності. Проте зовсім інше – спробувати довести єдність в їхніх фундаментальних доктринах про те, що таке кінцева реальність, і як обґрунтовуються їхні етичні вчення.
English
Повернутися на стартову українську сторінку
Що таке бахаїзм?
