Чи слід сприймати історію про Адама та Єву буквально?


Запитання: Чи слід сприймати історію про Адама та Єву буквально?

Відповідь:
На мить припустимо, що історію про Адама та Єву не слід сприймати буквально. Яким буде результат? Чи залишиться суть християнства незмінною при небуквальному тлумаченні цієї історії? Ні. Фактично, це мало би серйозні наслідки практично для кожного постулату і доктрини християнської віри. Якщо Адам не був реальною людиною, то гріх не ввійшов у світ через одну людину, як написано в Римлянам 5:12. Як тоді гріх увійшов у світ? Окрім того, якщо Новий Завіт помиляється щодо цього, то чи не помиляється він ще в чомусь? Якщо у Римлянам 5:12 міститься помилка, то як нам пересвідчитися, що в цілому уривок із Римлянам 5:8-15 не є хибним? Якщо історію про Адама та Єву не слід сприймати буквально – якщо ці люди насправді не існували – тоді не було кому повставати і не було гріхопадіння. Сатана, великий обманщик, дуже хотів би, щоб люди вважали, що Біблію не слід сприймати буквально і що історія про гріхопадіння людини – це міф. Чому? Бо коли ми починаємо заперечувати якісь частини Біблії, то втрачаємо довіру до неї повністю. Як ми маємо вірити чомусь, записаному в Божому Слові, якщо не можемо довіряти всьому, що в ньому сказано?

Ісус вважав розповідь із книги Буття буквальною, назвавши її основою для інституту шлюбу. Він також згадував Авеля, сина Адама і Єви, в Луки 11:51. Чи помилявся Він? Чи ж Він знав, що буквальних Адама та Єви не було, і просто адаптував Своє вчення до переконань людей (тобто обманював)? Якщо Христос помиляється, то Він – не Бог. Якщо Він навмисно обманює людей, то Він грішить і тому не може бути Спасителем (1 Петра 1:19).

Ось чому це настільки серйозна проблема. Заперечувати буквальність Адама та Єви – означає протиставити себе Ісусу й Божому Слову. Якщо Адама і Єви не було, то це означає, що Біблія помиляється, отже, вона не є натхненною, непомильною та не заслуговує довіри.

Святе Письмо чітко подає Адама та Єву як буквальних людей, що існували в буквальному Едемському саду. Вони буквально повстали проти Бога, буквально повірили неправді сатани і були буквально вигнані з раю (Буття 3:24). У них народилися буквальні діти, які успадкували гріховну природу, і ця природа передається наступним поколінням і досі. На щастя, Бог пообіцяв буквального Спасителя, щоб викупити нас від цієї гріховної природи (Буття 3:15). Цим Спасителем є Ісус Христос, званий останнім Адамом (1 Коринтянам 15:45), Який помер на буквальному хресті та буквально воскрес. Ті, хто вірить у Христа, отримають буквальне спасіння і житимуть вічно в буквальному раю.

Християни, які відкидають історію про Адама та Єву, насправді відкидають свою власну віру. Відмова від буквального тлумачення біблійних історичних оповістей – слизький шлях. Якщо Адама і Єви не було, то як щодо Каїна та Авеля? Чи існував Сиф, і чи був він батьком благочестивої лінії роду, яка вела до Авраама та зрештою до Самого Ісуса? Де в генеалогії Луки (Луки 3:23-38) імена перестають стосуватися буквальних людей і починають позначати міфічних персонажів? Відкидати Адама та Єву як буквальних людей – означає заперечувати достовірність Євангелія від Луки, сумніватися в записах Мойсея й підривати основу всієї Біблії.

Слово Боже стверджує, що воно істинне (Псалом 119:160). Ісус Христос проголосив його істиною (Івана 17:17). Усе Боже Слово натхненне Ним (2 Тимофію 3:16-17). Ці твердження поширюються і на біблійну історію про Адама та Єву.



English

Повернутися на стартову українську сторінку

Чи слід сприймати історію про Адама та Єву буквально?


Дізнайтеся, як ...

Провести вічність із Богом



Отримати прощення від Бога