Запитання
Хто потрапить у пекло?
Відповідь
Останніми роками пекло стало предметом жвавих суперечок, навіть серед християн. Але ці суперечки є абсолютно штучними. Відмова від реальності пекла виникає через нездатність людини узгодити любов Бога з вічним покаранням або ж через пряму відмову від Божого Слова. Навіть деякі активні християни дійшли небіблійних висновків. Дехто намагається визначити пекло по-новому, створити проміжний стан, якого немає у Святому Письмі, або взагалі заперечує його існування. Крім цього, вони ігнорують попередження Ісуса в книзі Об'явлення 22:19: «А коли хто відійме від слів цього пророцтва, які в книзі, у того Бог забере його частку з дерева життя і зі святого міста, про які записано в цій книзі» (тут і далі – Сучасний переклад Українського Біблійного Товариства).
Пекло згадується в Біблії 167 разів. Іноді воно називається геєною, шеолом, адом, безоднею або вічним покаранням і погибеллю (Притчі 7:27; Луки 8:31; 10:15; 2 Солунянам 1:9). Христос говорив про рай і пекло як про реальні місця (Матвія 13:41-42; 23:33; Марка 9:43-47; Луки 12:5). Його історія про багатія та Лазаря була реальною подією, що продемонструвала реальність двох вічних місць призначення (Луки 16:19-31). Небеса – це місце перебування Бога (2 Хронік 30:27), куди Ісус пішов, аби «приготувати … місце» для тих, хто любить Його (Івана 14:2). Пекло було створене «дияволові та його ангелам» (Матвія 25:41). Однак оскільки кожна людина є грішною, то ми всі вже засуджені до пекла (Римлянам 3:10; 5:12; Івана 3:18). Ми всі заслуговуємо на покарання як справедливу відплату за наше повстання проти Бога (Римлянам 6:23).
Ісус чітко дав зрозуміти, що «коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!» (Івана 3:3). Він також максимально однозначно висловився щодо того, що пекло – це «вічне покарання» для тих, хто не слухає Його (Матвія 25:46; виділено автором). У 2 Солунянам 1:8-9 сказано, що, зрештою, Всевишній покарає всіх тих, «хто Бога не знає і не слухається Євангелія Господа нашого Ісуса. Вони приймуть покарання, вічну погибель від Господньої присутності та від слави Його могутності». Іван Хреститель сказав про Христа: «У Його руці лопата, і Він очистить Свій тік та збере Свою пшеницю в засіки, а полову спалить невгасимим вогнем» (Матвія 3:12).
Текст в Івана 3:18 найпростішими словами пояснює, хто попрямує на небеса, а хто – в пекло: «Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім'я Єдинородного Божого Сина». Отже, в пекло безумовно потрапляють ті, хто не вірить в Ісуса. «Вірити» виходить за межі інтелектуального усвідомлення істини. Рятівна віра у Христа вимагає «зміни підданства». Ми перестаємо поклонятися собі, припиняємо грішити та починаємо поклонятися Богові всім своїм серцем, душею, розумом і силою (Матвія 22:36-37; Марка 12:30).
Господь бажає, щоб кожна людина перебувала з Ним вічно (Матвія 18:14; 2 Петра 3:9), але Він поважає нашу свободу волі (Івана 4:14). Кожен бажаючий може потрапити на небеса (Івана 1:12). Ісус уже заплатив за наше спасіння, а ми лише маємо прийняти цей дар і передати Йому право влади над собою (Луки 9:23). Небеса досконалі, і Бог не може взяти туди тих, хто тримається за свій гріх. Ми маємо дозволити Йому очистити нас від гріха та зробити нас праведними перед Ним (2 Коринтянам 5:21). Уривок з Івана 1:10-12 показує нам проблему і вирішення: «У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав. До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли. А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, – тим, які вірять у Його Ім'я».
Ми можемо обрати віру в те, що Христос заплатив за наші гріхи, або ж можемо вирішити заплатити за свої гріхи самостійно. Проте нам слід пам'ятати, що заплата за наш гріх – це вічність у пеклі. К.С. Льюїс висловився так: «Є тільки два види людей – ті, що кажуть до Бога: "Нехай буде воля Твоя", та ті, кому Бог каже: "Нехай буде воля ваша"».
English
Хто потрапить у пекло?
