Запитання
Чого ми можемо навчитися з молитов, якими молився Ісус?
Відповідь
Молитви, якими молився Ісус, дають нам розуміння Його природи, Його прагнень і Його місії на землі. Молитви Ісуса також інформують і підбадьорюють нас у нашому власному молитовному житті. Набагато важливіше, ніж те, де Він молився, коли Він молився і в якому положенні Він молився, є той факт, про що Він молився. Тема Його молитов є повчальною для всіх нас.
Молитва була невід'ємною частиною земного життя Ісуса, і Він молився регулярно: "А Він відходив у пустинні місця і молився" (Луки 5:16, УБТ). Якщо втілений Син вважав за необхідне часто спілкуватися з Отцем, то наскільки більше ми повинні це робити? Ісус зіткнувся з переслідуваннями, випробуваннями, душевним болем і фізичними стражданнями. Без регулярного і постійного доступу до Божого престолу Він, безсумнівно, вважав би ці події нестерпними. Так само і християни повинні приступати "сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги" (Євр. 4:16).
Те, що часто називають "Отче наш", насправді є інструментом навчання Христа в рамках Його Нагірної проповіді (Матвія 6:9-13). У цій зразковій молитві Ісус вчить нас звертатися до Бога як "Отче наш", святити Боже ім'я, молитися про Божу волю і просити про щоденне забезпечення, прощення і духовний захист.
Окрім звичайного часу молитви, Ісус молився під час деяких важливих подій у Своєму житті: Він молився під час хрещення (Луки 3:21-22); перед тим, як нагодувати 5 тисяч (Луки 9:16) і 4 тисячі (Матвія 15:36); і в момент Свого преображення (Луки 9:29). Перед тим, як Ісус обрав Своїх дванадцять учнів, Він "провів ніч у молитві до Бога" на схилі гори (Луки 6:12). Ісус молився, коли повернулися 72 учні: "Тієї години Ісус звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби!" (Лк. 10:21).
Ісус молився біля гробу Лазаря. Коли вони відкочували камінь від гробу Його друга, "Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, – аби повірили, що Ти Мене послав!" (Івана 11:41-42). Це гарний приклад молитви, яка виголошується вголос заради тих, хто слухає.
В Єрусалимі за тиждень до Свого арешту Ісус передбачив Свою швидку смерть. Говорячи про Свою майбутню жертву, Ісус промовив дуже коротку молитву: "Отче, прослав Своє Ім’я!" (Івана 12:28). У відповідь на молитву Ісуса пролунав голос з неба: "І прославив Я, і знову прославлю!".
Проводячи останні хвилини зі Своїми учнями в ніч арешту, Ісус молився довгою молитвою, відому сьогодні як Його "молитва первосвященика" (Івана 17), від імені Своїх власних дітей, даних Йому Отцем (вірш 6). У цій молитві Ісус є Заступником за Своїх дітей (див. Євр. 7:25). Він молиться "не за світ … але за тих, кого Ти Мені дав, бо вони Твої" (вірш 9). Він молиться, щоб вони мали Його радість (вірш 13) і щоб Бог зберіг їх від лукавого (вірш 15). Він молиться, щоб вони були освячені істиною, яка є Словом Божим (вірш 17), і щоб були об'єднані в цій істині (вірші 21-23). У молитві від Івана 17 Ісус дивиться в майбутнє і включає всіх тих, хто коли-небудь повірить в Нього (вірш 20).
Ісус молився в Гетсиманському саду незадовго до арешту (Матвія 26:36-46). Він попросив Своїх учнів молитися разом з Ним, але вони замість цього заснули. Болісна молитва Ісуса в саду є взірцем покори і жертовності: "Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти" (вірш 39). Тричі Ісус молився так.
Ісус молився навіть з хреста, в розпал своїх страждань. Його перша молитва перегукується з Псалмом 22:1 і виражає Його глибоке страждання: "А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?” (Матвія 27:46). Ісус також молився за прощення тих, хто катував Його до смерті: "Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять!” (Луки 23:34). На останньому подиху Ісус продовжував висловлювати свою віру в Бога: "Отче, у Твої руки передаю Свій дух!” (Лк. 23:46).
У молитвах Ісуса простежується кілька тем. Одна з них - це подяка Отцю. Хвала була постійною частиною Ісусових молитов. Інша тема - це Його спілкування з Отцем; Його стосунки з Небесним Отцем природно привели до Його бажання проводити час у спілкуванні з Ним. Третя тема в молитвах Ісуса - це Його покірність Отцеві. Молитви нашого Господа завжди відповідали Божій волі.
Як Ісус дякував, так і ми повинні в усьому молитися з подякою (Филип'ян 4:6-7). Як Божі усиновлені діти ми повинні природно бажати розмовляти з Богом (Ефесян 3:12). І в усьому ми повинні шукати Господню волю, а не свою власну. Ісус молився в різних ситуаціях, публічно і наодинці. Він молився в часи радості і в часи смутку. Він молився за Себе і молився за інших. Він молився, щоб висловити подяку, просити про потреби і спілкуватися з Отцем. Ісус показав приклад того, як ми повинні довіряти Богові, підкорятися Богові і шукати спілкування з Богом.
Ісус і сьогодні продовжує молитися за Своїх дітей зі Свого піднесеного становища на небі праворуч Бога. Писання говорить, що Він заступається за тих, хто належить Йому (Євреїв 7:25; Римлян 8:34; 1 Івана 2:1). Важливо, що під час вознесіння Ісуса Він був забраний від Своїх учнів на небо, "коли благословляв їх" (Луки 24:51). Це благословення ніколи не припинялося. Ісус продовжуватиме благословляти тих, хто приходить до Бога через віру в Христа, аж до Свого другого пришестя.
English
Чого ми можемо навчитися з молитов, якими молився Ісус?
